En  Ru  Ua
 
 
 
 
 
 
Часопис картографії

 

 

 

 

 


Геодані

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

УДК 378.147

Діброва І. О.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Вивчення географічних дисциплін на основі компетентнісного підходу (на прикладі курсу «Проектування ГІС»)

      В статті відображено компетентнісний підхід до навчання географії. Вказані мета, завдання та структура курсу «Проектування ГІС», очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності студентів. Розкриті визначальні категорії компетентнісного підходу. Зокрема відмічені ключові та предметні географічні компетентності, які формуються під час вивчення даної дисципліни. Проаналізована самостійна навчально-пізнавальна діяльність студентів в рамках курсу «Проектування ГІС».
      Ключові слова: компетентнісний підхід до навчання географії, компетенції, ключові географічні компетентності, предметні географічні компетентності, проектування ГІС.

 

      Вступ

      Сучасна географічна освіта в Україні дотримується нових концептуальних підвалин, що засновано на компетентнісному підході. Такий підхід визначається сукупністю загальних принципів конкретизації цілей освіти, відбором змісту освіти, організацією освітнього процесу та оцінкою освітніх результатів. Він був обраний як обов'язковий на державному рівні, про що свідчать такі документи, як Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (2011 р.) та Закон «Про вищу освіту» (2014 р.) [2].
      Провідними категоріями компетентнісного підходу до навчання є ключові (загальні) та предметні (спеціальні) компетентності школярів та студентів, які формуються на основі визначених навчальними програмами освітніх компетенцій. Запровадження таких категорій до нормативних, науково-методичних і прикладних складників географічної освіти надало можливість розв'язувати важливу проблему: незважаючи на засвоєння набору теоретичних знань та практичних умінь, учнівська та студентська молодь не в змозі їх застосовувати з метою вирішення конкретних життєвих завдань і проблемних ситуацій. До того ж формування географічних компетенцій передбачає не засвоєння школярами та студентами непоєднаних між собою географічних знань і вмінь, а інтегроване оволодіння ними [1, 2, 5, 7].
      Також варто зазначити, що компетентнісний підхід до навчання географії підкреслює діяльнісний складник результатів освіти та їхню практичну значущість у процесі набуття досвіду виконання практично зорієнтованих завдань. Тому за ієрархічну ознаку править визначений рівень географічної навченості учнів та студентів, оскільки саме він характеризує конкретний «щабель» оволодіння емпіричними й теоретичними знаннями, вміннями й навичками та досвідом їхньої реалізації. Зокрема у дидактиці географії загальноосвітньої школи вказуються наступні рівні такої навченості [5, 7]:

  1. спроможність розпізнавання географічних понять, термінів, назв, об'єктів, процесів та явищ;
  2.  спроможність запам'ятовування та відтворювання географічної інформації, основних дефініцій, ознак географічних об'єктів, процесів і явищ;
  3. здатність до розуміння й відтворювання основних географічних причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей та взаємозв'язків між поняттями і термінами;
  4. наявність і володіння елементарних вмінь й навичок для вирішення стандартних географічних завдань за завченими алгоритмами діяльності;
  5. здатність до перенесення знань і вмінь при вирішенні нестандартних завдань за самостійно розробленими алгоритмами діяльності, встановлення географічних причинно-наслідкових зв'язків, використання різноманітних джерел інформації (друкованих та електронних), які необхідні для розв'язання поставлених завдань;
  6. наявність досвіду самостійного здобування й застосування знань та вмінь для вивчення і розв'язання географічних проблем, спроможність оцінити і обгрунтувати сутність географічних об'єктів, процесів та явищ, вибудовувати особисту позицію щодо них.

      Відображення змісту географічних компетенцій і критеріїв оцінювання рівня компетентностей учнів та студентів є одним із завдань дидактики географії. Сучасні освітні програми, підручники і навчальні посібники мають бути орієнтовані на досягнення учнями і студентами високого рівня предметних (спеціальних) географічних компетентностей [5, 7].

 

      Формулювання цілей статті

      Метою даної статті є відображення компетентнісного підходу у вивченні курсу «Проектування ГІС» студентами географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 

      Матеріали та методи досліджень

      Для аналізу освітнього процесу були використані робоча програма навчальної дисципліни «Проектування ГІС» (розробник – д. геогр. н., проф. В. М. Самойленко), двомовний (українською та англійською мовами) підручник В. М. Самойленка, Л. М. Даценко, І. О. Діброви «Проектування ГІС» («GIS Designing»), виданий у 2015  році, колективна монографія «Дидактика географії» (В. М. Самойленко, О. М. Топузов, Л. П. Вішнікіна, О. Ф. Надтока, І. О. Діброва) та навчальний посібник «Викладання дидактики географії» (В. М. Самойленко, О. М. Топузов, Л. П. Вішнікіна, І. О. Діброва).
      Серед методів дослідження слід відзначити методи педагогічного наукового дослідження експериментально-емпіричного рівня [5, 7]. Передусім мова йде про педагогічне спостереження за процесом навчання (дидактично-географічне спостереження), де як різновид було залучено самоспостереження (дидактично-географічне самоспостереження). Суть останнього полягає у спостереженні викладачем за власною педагогічною діяльністю й відповідною їй навчально-пізнавальною діяльністю студентів під час опанування курсу «Проектування ГІС». Також був використаний метод тестування (дидактично-географічне тестування), який базується на застосуванні тестів у формі контрольних робіт. Дидактично-географічний тест – інструмент дидактично-географічного тестування, який є сукупністю запитань і завдань спеціалізованої форми, нормованих за складністю, часом і способом відповіді/виконання та спрямованих на визначення ефективності процесу навчання курсу «Проектування ГІС» за його складниками. Використання бесіди як методу педагогічного дослідження мало усний характер. Під час діалогу було сформоване уявлення щодо рівня зацікавленістю навчальною дисципліною студентами, якості їх знань в інформаційній (геоінформаційній) площині, читання ними географічної літератури та вміння знаходити, аналізувати, обробляти і застосовувати необхідні дані при вирішенні поставлених завдань. Наприкінці навчального процесу проведено анкетування (дидактично-географічне анкетування) – один з методів дидактично-географічного дослідження експериментально-емпіричного рівня, який базується на застосуванні анкет і спрямований на оцінювання валідності певних методичних інструментів навчання й складників структури технологій навчання, передусім інноваційних. У даному випадку дидактично-географічне анкетування було застосоване для оцінювання студентами якості нового підручника з курсу «Проектування ГІС», який вказано на початку статті.

 

      Аналіз останніх публікацій, присвячених даній тематиці

      До розробки науково-теоретичних і науково-методичних засад компетентнісного підходу залучалися такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як Р. Барнет, В. Болотов, В. Вестера, А. Дахін, І. Зімняя, Л. Іванова, В. Краєвський, А. Маркова, О. Пометун, О. Овчарук, Б. Оскарссон, Дж. Равен, Г. Селевко, Р. Уйат, Н. Хомський, В. Хутмахер, А. Хуторський та ін. Упровадженню компетентнісного підходу до навчання саме географії присвячені роботи І. Барінової, Т. Гільберг, В. Дронова, І. Душиної, Л. Зеленської, В. Максаковського, Л. Покась, В. Сухорукової, О. Тімець, Г. Уварової, Д. Фінарова, О. Хлєбосолової, В. Яценка тощо [2].
      Окремо варто зазначити, що в Україні, починаючи з 2012 року, започатковано цикл праць із дидактики сучасної географії як спільна розробка колективу авторів Інституту педагогіки НАПН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Полтавського національного педагогічного університету ім.  В. Г. Короленка (О. Топузов, В. Самойленко, Я. Олійник, Л. Вішнікіна, І. Діброва та ін.). Зокрема вийшли підручник із загальної методики навчання географії (О. М. Топузов, В. М. Самойленко, Л. П. Вішнікіна, 2012 р.), електронна монографія з дидактики географії (В. М. Самойленко, О. М. Топузов, Л. П. Вішнікіна, І. О. Діброва, 2013 р.), монографія з дидактики географії (В. М. Самойленко, О. М. Топузов, Л. П. Вішнікіна, О. Ф. Надтока, І. О. Діброва, 2014 р.), понятійно-термінологічний словник «Дефініції дидактики географії» (В. М. Самойленко, Л. П. Вішнікіна, І. О. Діброва, електронна версія, 2013 р.), понятійно-термінологічний словник «Навчання географії» (В. М. Самойленко, Я. Б. Олійник, Л. П. Вішнікіна, І. О. Діброва, 2014 р.). З 2015  року здійснюється модернізація навчальних програм шкільних курсів географії, впроваджуються дидактичні положення у робочі програми географічних дисциплін вищих закладів освіти [9].

 

      Виклад основного матеріалу

      Навчальна дисципліна «Проектування ГІС» (англ. «GIS Designing») є складником освітньо-професійної програми підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Викладається на ІІ курсі магістратури у 1-му семестрі в обсязі 54 годин, 6.0 (кредити ECTS), зокрема: лекцій – 34 год., практичних занять – 18 год., консультацій – 2 год. Форма підсумкового контролю – екзамен.
      Метою навчальної дисципліни є формування у студентів потрібних знань, умінь й навичок із застосування методологічних основ і технологій проектування географічних інформаційних систем (проектування ГІС) і закріплення таких знань тощо на конкретних прикладах, зокрема при виконанні практичних завдань. Завданням дисципліни є набуття студентами необхідних знань, умінь і навичок щодо застосування методологічних основ проектування ГІС і використання технологій геоінформаційного проектування.
      Курс складений із двох частин. Перша частина присвячена вивчанню технологій установчого (ініціального) та стратегічного проектування ГІС, друга частина – технологіям системного, експлуатаційного й завершального проектування ГІС [4, 11] (табл. 1).

Таблиця 1

Тематичний план лекцій і практичних занять

№ п/п

Назва теми / підтеми

Кількість годин

лекції

практичні заняття

самостійна робота

Частина 1. Установче (ініціальне) та стратегічне проектування ГІС

1

Тема 1. Загальні поняття та установче (ініціальне) проектування ГІС

4

2

32

2

Тема 2. Стратегічне проектування ГІС, у т.ч.:

12

6

34

3

Підтема 2.1. Оцінка потреб у ГІС

4

2

10

4

Підтема 2.2. Концептуальне проектування ГІС

4

2

12

5

Підтема 2.3. Проектування баз даних (БД) ГІС

4

2

12

6

Контрольна робота 1

 

 

 

Частина 2. Системне, експлуатаційне та завершальне проектування ГІС

7

Тема 3. Проектування програмного забезпечення ГІС

6

2

32

8

Тема 4. Проектування апаратного забезпечення ГІС

6

2

32

9

Тема 5. Експлуатаційне та завершальне проектування ГІС

6

6

32

10

Контрольна робота 2

 

 

 

11

ВСЬОГО

34

18

162

      Місце дисципліни в системі підготовки фахівців у сфері географії й картографії у тому, що навчальну дисципліну «Проектування ГІС» покликано сформувати у студентів базові уявлення щодо проектування географічних інформаційних систем і сформувати здатність до майбутньої самостійної діяльності в цій сфері. Даний курс має зв’язок з іншими дисциплінами. Він синтезує вже набуті знання, що стосуються профільних загальногеографічних дисциплін і дисциплін з географічних інформаційних систем і технологій, географічного моделювання, екологічного менеджменту, управління проектами й програмами в сфері природничої географії, міжнародних екологічних конвенцій і договорів, регіональних і міжнародних екологічних мереж [4, 11].
      В курсі розглядається етап підготовки (планування та розробки) проекту ГІС. У цілому проектування ГІС розуміється як процес обгрунтування та формування уявлень і розробки відповідної технічної та технологічної документації щодо ключових складників ГІС, спрямований на стратегічно-документальне забезпечення кінцевого створення ГІС як апаратно-програмного комплексу та інформаційної основи певної предметної просторової області. Складається з наступних послідовних процесів-складників [4, 10]:

  • установчого (ініціального) проектування ГІС (з вирізненням суб’єктів та об’єктів проектування ГІС, у т.ч. розробки плану, графіка та кошторису підготовки проекту);
  • стратегічного проектування ГІС (з аналізом оцінки потреб у ГІС, концептуального проектування ГІС та проектування баз даних (БД) ГІС як підпроцесів);
  • системного проектування ГІС (з виокремленням проектування програмного та апаратного забезпечення ГІС);
  • експлуатаційного та завершального проектування (з установкою режимів, регламентів роботи ГІС, у т.ч. створення необхідної проектно-кошторисної документації та ідентифікацію розробника даної ГІС).

      Проектування ГІС – це імперативна передумова їхнього наступного функціонування та постає вельми складним та важливим, як і будь-які технології сучасного проектування та управління проектами. Наразі існує декілька поглядів щодо географічної інформаційної системи, серед яких слід відмітити картографічний (ГІС є системою для зберігання та відображення електронних карт), функціональний (ГІС є набором апаратного забезпечення) погляди, погляд з точки зору обробки геоданих (ГІС є програмним інструментарієм), погляд з точки зору баз даних (ГІС є програмним забезпеченням для зберігання та доступу до просторових даних), системний погляд (ГІС є системою, що складається з апаратного та програмного забезпечення, людини, даних, технологічного процесу та застосування) [10].
      Для успішного опанування курсу студент повинен [4, 11]:

  1. знати загальні принципи й підходи до проектування ГІС; технологію установчого (ініціального) проектування ГІС; технологію стратегічного проектування ГІС; технологію проектування програмного забезпечення ГІС; технологію проектування апаратного забезпечення ГІС; технологію експлуатаційного проектування ГІС; технологію завершального проектування ГІС.
  2. вміти задавати регіон проектування ГІС і основних суб’єктів такого проектування; визначати загальну типологію ГІС, склад потенційних користувачів ГІС, їхні можливі запити до ГІС і джерела постачання просторових даних; встановлювати загальну архітектуру ГІС і концептуальну структуру баз даних (БД) ГІС; визначати принципи кодування просторових даних і стандарти обміну даними у ГІС; задавати типи просторових інформаційних (геоінформаційних) продуктів і джерела постачання програмного забезпечення; визначати апаратні вимоги до ГІС і джерела постачання апаратного забезпечення; задавати рівні доступу до баз даних ГІС і завдання пост-проектного етапу щодо ГІС; здійснювати загальне прикладне застосування геоінформаційних технологій у предметній сфері географії й картографії, враховуючи міжнародне екологічне співробітництво.
  3. володіти елементарними навичками в якості інформаційної компетентності, зокрема: оперування отриманою під час навчання інформацією в освітній царині й у довкіллі, використання сучасних засобів інформації, інформаційних й геоінформаційних систем та технологій, здатність до пошуку, аналізу й добору необхідної інформації, її перетворення, збереження й передавання.

      Контроль знань здійснюється за модульно-рейтинговою системою, яка передбачає дворівневе оцінювання засвоєного матеріалу. Зокрема оцінювання теоретичної підготовки включає: презентацію, глибинність методології у репрезентованому дослідженні, здійсненність та узгодженість пропозицій, ступінь оригінальності та визначення методологічних проблем теми, ситуації тощо. Оцінювання практичної підготовки включає: якісну цілісність спостереження, здатність оцінити проблему, ідентифікацію шляхів та методологію вирішення проблеми, яка виникла чи може виникнути, окреслення шляхів вирішення специфічних (неординарних) проблем та ін. [4, 11].
      Існують дві форми оцінювання: семестрове та підсумкове. Семестрову кількість балів формують бали, отримані студентом у процесі засвоєння матеріалу з усіх тем курсу та виконання ним практичних завдань. Підсумкове оцінювання – у формі письмового екзамену. Воно проводиться за 100-бальною та національною шкалою, включаючи результат роботи студента упродовж семестру (табл. 2).

Таблиця 2

Шкала відповідності балів і оцінок


Бали за 100-бальною шкалою

Оцінки за національною шкалою

90-100

відмінно / excellent

75-89

добре / good

60-74

задовільно / satisfactory

0-59

незадовільно / fail

      Очікувані результати навчання за дисципліною, у т.ч. форми його проведення та способи оцінювання відображено в табл. 3.

Таблиця 3

Результати навчання за дисципліною

Результат навчання
(1. знати; 2. вміти; 3. комунікація; 4. автономність та відповідальність)

Форми проведення навчання

Способи оцінювання навчальних досягнень

Відсоток у підсумковій оцінці з дисципліни

Код

Результат навчання

1.1

Загальні поняття щодо проектування ГІС. Загальна алгоритмічна схема такого проектування

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.2

Установче (ініціальне) проектування ГІС та його результати: суб'єкти та об'єкти проектування, план, графік і кошторис підготовки проекту

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.3

Процес стратегічного проектування ГІС та його складові (підпроцеси 1 рівня)

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.4

Оцінка потреб у ГІС як підпроцес та його складові (підпроцеси 2 рівня – загальна типологія ГІС, склад користувачів ГІС та формулювання їхніх запитів, попередній перелік вихідних просторових даних, загальні функціональні вимоги до ГІС, попередній перелік прикладних програм)

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.5

Концептуальне проектування ГІС як підпроцес та його складові (підпроцеси 2 рівня – систематизація часткових уявлень щодо ГІС та їх об'єднання, порівняння загального уявлення щодо ГІС з обмеженнями, врахування помилок проектування ГІС, ідентифікація структури та архітектури ГІС і структури БД ГІС)

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.6

Проектування БД ГІС як підпроцес та його складові (підпроцеси 2 рівня – загальна модель даних ГІС, задавання системи координат, визначення вимог до метаданих ГІС, формулювання принципів кодування даних, оцінка якості інформації (що надходитиме), визначення норм постачання даних і їхнього перетворення та синхронізації, обрахунки уточненої кількості потрібних даних і вартості створення БД ГІС)

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.7

Стратегічний план створення ГІС

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.8

Гіперпроцес системного проектування ГІС та його складові елементи

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.9

Проектування програмного забезпечення ГІС та його підпроцеси 1 рівня (розробка моделі потреб у прикладних програмах, визначення конфігурації ПЗ і технічних вимог (умов) до модулів ПЗ, формування архітектури ПЗ, дослідницький огляд і вибір існуючого готового програмного інструментарію для ГІС, визначення остаточного переліку та підходів до розробки програм, які мають бути адаптовані, змінені чи створені для ГІС, розробка плану тестування ПЗ, що буде створене)

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.10

Проектування апаратного забезпечення ГІС та його підпроцеси 1 рівня (деталізація загальних потреб у АЗ ГІС, визначення конфігурації АЗ ГІС і апаратних вимог до його функціональних частин, формування архітектури АЗ, дослідницький огляд і вибір необхідного для ГІС готового АЗ, врахування проблем встановлення та компоновки АЗ ГІС)

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.11

Остаточна конфігурація та архітектура ГІС у цілому. Способи системного захисту ГІС

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.12

Експлуатаційне проектування ГІС та його результати (створення режимів/планів й регламентів/правил роботи/використання майбутньої ГІС)

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.13

Завершальне проектування ГІС та його результати (розробка необхідної проектно-кошторисної документації та ідентифікація розробника ГІС)

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.14

Міжнародні ГІС "Дунай" та "Дніпро", їх зіставлення і порівняння

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

1.15

Національні ГІС (локальні і/або регіональні) та їх значення для життя й розвитку суспільства

лекція,
практичне заняття

усне опитування, бліц-опитування, тести, презентації, дискурс

4%

2.1

Характеризувати за алгоритмічною схемою процеси проектування ГІС та їх підпроцеси, виявляти схожі та відмінні риси

практичне заняття

тести, бліц-опитування, виконання творчих робіт, презентація, дискурс тощо

6%

2.2

Аналізувати (за вибором) реалізований ГІС-проект на основі усталеної алгоритмічної схеми проектування

практичне заняття

тести, бліц-опитування, виконання творчих робіт, презентація, дискурс тощо

6%

2.3

Пропонувати способи покращення роботи досліджуваної ГІС, виявляти її недоліки і переваги

практичне заняття

тести, бліц-опитування, виконання творчих робіт, презентація, дискурс тощо

6%

2.4

Оцінювати наукове і практичне значення досліджуваної ГІС

практичне заняття

тести, бліц-опитування, виконання творчих робіт, презентація, дискурс тощо

6%

2.5

Використовувати (при необхідності) досліджувану ГІС для вирішення поставлених завдань

практичне заняття

тести, бліц-опитування, виконання творчих робіт, презентація, дискурс тощо

6%

комунікація як ключова географічна компетенція передбачає:

3.1

Володіння способами взаємодії з суспільним оточенням і навичками роботи у групі і колективі

практичне заняття

тести, бліц-опитування, виконання творчих робіт, презентація, дискурс тощо

 

3.2

Здатність виконувати поставлені різноманітні завдання

практичне заняття

тести, бліц-опитування, виконання творчих робіт, презентація, дискурс тощо

до 5%

3.3

Вміння презентувати свою роботу, виступати з усними повідомленнями, вести дискусію, ставити запитання, оперативно діяти у різноманітних ситуаціях та надавати допомогу іншим, бути відкритим на спілкування і т.п.

практичне заняття
(презентація)

тести, бліц-опитування, виконання творчих робіт, презентація, дискурс тощо

автономність та відповідальність: продемонструвати розуміння особистої відповідальності за професійні та/або управлінські рішення чи надані пропозиції/рекомендації, які можуть впливати на результат дослідницької діяльності, зокрема при

4.1

Розробці емпіричних і теоретичних пізнавальних завдань

практичне заняття, аналітична доповідь, дискусія, вирішення конкретних задач та ситуацій

виконання творчих аналітичних робіт, презентації, дискурс тощо

до 5%

4.2

Виборі, аналізі й відтворюванні географічної інформації для поставлених цілей

4.3

Формулюванні структури наукової роботи і технології наукового дослідження

4.4

Розробці алгоритму написання кваліфікаційної роботи, у т.ч. наукової статті і т.д.

      Як видно з табл.3, результатом вивчення курсу «Проектування ГІС» є сформовані знання, вміння і навички студентів, їх критичне й творче мислення, досвід самостійної навчально-пізнавальної діяльності.
Наразі компетентнісний підхід до навчання дисциплін передбачає обов'язкове формування загальних, міждисциплінарних та спеціальних (предметних) компетентностей, які є провідним критерієм підготовленості сучасного випускника вищої школи [2].
      У згаданому вже законі «Про вищу освіту» компетентність визначається як «динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення професійних, світоглядних і громадських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти». У документі зазначається, що результати навчання – це сукупність знань, умінь, навичок, інших компетентностей, набутих особою у процесі навчання за певною освітньо-професійною чи освітньо-науковою програмою, які можна ідентифікувати, кількісно оцінити та виміряти. Таким чином, компетентність декларується як наперед заданий і очікуваний результат навчання [2].
      Національна рамка кваліфікацій вищої освіти як державний документ, затверджений Кабінетом Міністрів України у 2011 р., визначає компетентність як сукупність знань, розумінь, умінь, цінностей та інших особистих якостей, що набуває особа після завершення навчання. Тобто компетентність також розглядається як результат навчання [2].
      Проте у методичних рекомендаціях до розроблення освітніх програм (Розроблення освітніх програм. Методичні рекомендації / За ред. В.Г. Кременя, 2014 р.) та стандартів вищої освіти (Проект методичних рекомендацій щодо розроблення стандартів вищої освіти МОН, 2016 р.) компетентності декларуються як результат навчання, однак вимагається розробка інтегральних, загальних та спеціальних (предметних) компетентностей як освітніх норм і окреме формулювання результатів навчання у когнітивній, емоційній та психомоторній сфері. Отже, у даному випадку компетентність і результат навчання виступають як окремі категорії [2].
      Географічні компетентності як окремий клас освітніх компетентностей формуються внаслідок вивчання географічних дисциплін, у т.ч. курсу «Проектування ГІС». Завдяки цьому студенти здатні розв'язувати завдання у географічній, геоінформаційній та картографічній сферах, вміло спілкуватися та бути корисними суспільству. Як зазначалося на початку статті, провідними категоріями компетентнісного підходу до навчання є ключові та предметні компетентності школярів і студентів, які формуються на основі визначених державними навчальними програмами компетенцій.
      Ключові географічні компетентності зумовлюються концептуальними засадами географічної освіти. Рівень їх сформованості визначається ступенем оволодіння основними видами діяльності, необхідними для формування соціального досвіду й набуття вмінь і навичок практичної діяльності в сучасному суспільстві [1, 3, 5, 6, 7, 8, 9].
      Предметна географічна компетентність має за змістовий компонент емпіричні й теоретичні географічні знання, які мають бути сформовано у студентів наприкінці навчання. За операційний компонент правлять їхні вміння, навички, прийоми навчально-пізнавальної діяльності й досвід їхнього застосування, що спрямовані на вирішення теоретичних і прикладних життєво-значущих завдань. Світоглядний компонент предметної географічної компетентності визначається науково-цінними установками студентів, а саме: сукупністю сформованої у них географічної картини світу, емоційно-ціннісного ставлення до довкілля та людської діяльності у ньому, набутого досвіду творчої діяльності у процесі вивчення попередніх географічних курсів [1, 3, 5, 6, 7, 8, 9].
      Насамкінець варто зазначити, що компетентнісна географічна освіта у вищий школі зорієнтована на отримання студентами компетентності як сукупності географічних знань, умінь і навичок, специфічного географічного мислення та цінних установок, сформованих на певному рівні на підґрунті здібностей та життєвого досвіду, що необхідні для їхньої оптимальної діяльності у довкіллі й передбачення наслідків такої діяльності [2].
      Учні загальноосвітніх шкіл та студенти вищих навчальних закладів постають об'єктами уваги сучасних дидактик усіх предметів (дисциплін). Тому важливим є аналіз їхньої навчально-пізнавальної діяльності (учіння). Навчально-пізнавальна діяльність учнів та студентів – це цілеспрямоване, свідоме й послідовне оволодіння ними освітніми компетенціями під час учіння предмету (дисципліни) [3, 6, 8, 9]. Для організації освітнього процесу на підґрунті навчально-пізнавальної діяльності учнів та студентів важливим постає розуміння послідовності такої діяльності (учіння), яка містить наступні етапи [5, 7]:

  • етап інтеріоризації, коли відбувається сприйняття нової інформації, абстрагування її змісту й попереднє розуміння сприйнятого;
  • етап інкорпорації, на якому нова інформація усвідомлюється й вбудовується у внутрішній світ учнів і студентів, набуваючи суб'єктивних форм уявлень;
  • етап екстеріоризації, який полягає в оперуванні знаннями, яке здійснюється зворотним перетворенням суб'єктивних (внутрішніх) форм подавання знань у зовнішні (об'єктивні) форми.

      Дидактика зазначає, що плідна і творча робота учнів і студентів під час вивчення ними предметів й дисциплін можлива лише при реалізації усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності (учіння). Виходячи з цього, навчальний процес з курсу «Проектування ГІС» був спроектований з урахуванням вказаних дидактичних положень, де студенти мають змогу не тільки слухати новий матеріал та аналізувати його, а й застосовувати при виконанні практичних завдань, перелік та зміст яких відображено у табл. 4.

Таблиця 4

Перелік практичних робіт навчальної дисципліни


п/п

Назва практичної роботи

Завдання практичної роботи

1

Установче (ініціальне) проектування ГІС

Визначити: 1) регіон проектування та назву проекту ГІС;
2) основних суб'єктів проектування; 3) варіант схеми менеджменту проекту ГІС; 4) інших суб'єктів проектування; 5) орієнтовну тривалість і вартість підготовки проекту ГІС.

2

Оцінка потреб у ГІС

Визначити: 1) загальну типологію ГІС; 2) склад майбутніх (потенційних) користувачів ГІС; 3) можливі запити майбутніх (потенційних) користувачів ГІС; 4) предметну область ГІС; 5) джерела і способи отримання та/або постачання необхідних вихідних просторових даних; 6) склад структурних блоків (модулів) ГІС.


3

Концептуальне проектування ГІС

Визначити: 1) обмеження на створення ГІС; 2) загальну архітектуру ГІС; 3) концептуальну структуру БД ГІС.

       При виконанні практичних завдань та підготовці до контрольних робіт (КР1, КР2, див. табл. 1) студенти передусім користуються двомовним підручником «Проектування ГІС» / «GIS designing» (В. М. Самойленко, Л. М. Даценко, І. О. Діброва, 2015 р.) та підручником В. М. Самойленка «Географічні інформаційні системи і технології» (2010 р.). Для глибокого розкриття відповідей на поставлені завдання практичних робіт також використовують інші джерела інформації, у т.ч. електронні, зокрема http://www.icpdr.org., http://dnipro.ecobase.org.ua, http://www.unep.org., http://www.undp.org., http://en.mimi.hu/gis., http://www.esri.com. та ін. Спроможність до самостійної навчально-пізнавальної діяльності й розв’язання географічних завдань – ознака високого рівня географічної (геоінформаційної) навченості студентів.
Дидактично-географічне спостереження показало, що більшість студентів правильно розуміють навчальний матеріал курсу, вміють його аналізувати й пояснювати на конкретних прикладах. Анкетування вкотре засвідчує, що практично всі учасники навчального процесу задоволені не раз згаданим у статті підручником з навчальної дисципліни «Проектування ГІС», чітким й логічним викладенням матеріалу у ньому. Завдяки цьому, студенти мають в цілому непоганий результат складання контрольних робіт у формі тестування: з 20 завдань варіанту тесту правильно ними виконуються 15-16 таких завдань.

 

      Висновки

      Таким чином, сучасна географічна освіта в Україні побудована на засадах компетентнісного підходу, визначальною категорією якого є географічна компетентність учня та студента. Запровадження останньої до нормативних, науково-методичних і прикладних складників географічної освіти надало можливість розв’язувати проблему застосування отриманих учнями й студентами та пов’язаних між собою знань, умінь і навичок у вирішенні стандартних (навчальних) та життєвих завдань і проблемних ситуацій.
      Внаслідок опанування курсу «Проектування ГІС» студентами географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка формуються ключові та предметні компетентності, які у майбутньому допоможуть їм досягти намічених цілей у багатьох сферах діяльності (науковій, освітній, фінансовій, промисловій, культурній, політичній тощо), творчо та оперативно підійти до будь-якого питання, що хвилює суспільство. Впровадження компетентнісного підходу до навчання географічних дисциплін у вітчизняній вищий школі є запорукою успішної та якісної освіти ХХІ ст.

Рецензент – доктор географічних наук, професор В.М. Самойленко

 

Література:

  1. Вішнікіна Л. П., Діброва І. О. Компетентнісно-орієнтовані завдання з географії // Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2015. ІІІ (32). Issue 63. P. 10-13.
  2. Вішнікіна Л. П., Діброва І. О. Ретроспектива розвитку компетентнісної географічної освіти // Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2016. ІV (43). Issue 88. P. 59-62.
  3. Самойленко В. М., Олійник Я. Б., Вішнікіна Л. П., Діброва І. О. Навчання географії: Понятійно-термінологічний словник (з грифом МОН України, електронна версія) [Електронний ресурс]. К. : Ніка-Центр, 2015, 352 с. (Спосіб доступу : http://www.geo.univ.kiev.ua/images/samojlenko.pdf).
  4. Самойленко В. М., Даценко Л. М., Діброва І. О. Проектування ГІС: Підручник (англ. і укр.). К. : ДП «Прінт Сервіс», 2015, 256 с.
  5. Самойленко  В. М., Топузов  О. М., Вішнікіна  Л. П., Надтока О. Ф., Діброва  І. О. Дидактика географії: Монографія. К. : Педагогічна думка, 2014, 586 с.
  6. Самойленко В. М., Олійник Я. Б., Вішнікіна Л. П., Діброва І. О. Навчання географії: Понятійно-термінологічний словник (з грифом МОН України). К.: Ніка-Центр, 2014, 352с.
  7. Самойленко В. М., Топузов О. М., Вішнікіна Л. П., Діброва І. О. Дидактика географії: монографія  (електронна версія). К. : Ніка-Центр, 2013. CD, ISBN 978-966-521-619-3, 570с. (49,2 д.а.)
  8. Самойленко В. М., Вішнікіна Л. П., Діброва І. О. Дефініції дидактики географії: понятійно-термінологічний словник (електронна версія). К. : Ніка-Центр, 2013. CD (214Mb), ISBN 978-966-521-349-9, 334с. (28,8 д.а.)
  9. Самойленко В. М., Топузов О. М., Вішнікіна Л. П., Діброва І. О. Викладання дидактики географії : Навчальний посібник. К.: ДП «Прінт Сервіс», 2016, 240 с.
  10. Самойленко В. М. Географічні інформаційні системи та технології : підручник. К. : Ніка-Центр, 2010, 448 с.
  11. Самойленко В. М. Робоча програма навчальної дисципліни «Проектування ГІС» («GIS Designing»), К., 2018, 14 с.


Надійшла до редакції 3 травня 2019 р.

 

 
 
Phone numbers   +38 098-456-90-20
  +38 095-311-69-98
UkrNetMail logograd@ukr.net  
Gmail

inventlib@gmail.com

 

FBMessenger https://www.facebook.com/logograd FaceBook facebook.com/logograd  
Viber +38 098 456 90 20 LinkedIn linkedin.com/in/andrey-oreshchenko  
Telegram +38 098 456 90 20 Instagramm andrey_oreshchenko  
WhatsUp +38 098 456 90 20