En  Ru  Ua
 
 
 
 
 
 
Часопис картографії

 

 

 

 

 


Геодані

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

УДК 811.161

Нестерчук І.К.

Житомирський національний агроекологічний університет

Гастрономічний туризм як фасилітатор змін для фізико-географічної області Київського Полісся

      Проаналізовано трансформацію, яка відбувається в індустрії українського туризму, зокрема ролі гастрономічного туризму як активного учасника соціокультурних, економічних і політичних процесів в даний час. Особливо гостро це відчувається в тих країнах, економіка яких перебуває в прямій залежності від його розвитку. Тому, важливим є розгляд процесів трансформації у розвитку туристської діяльності в фізико-географічній області Київського Полісся, яка має колосальні туристські ресурси і можливості. У розвитку внутрішнього і в’їзного туризму особлива увага приділяється гастрономічному туризму окремого регіону.

      Для зростання внутрішнього туризму важливо, що бажання відпочивати за межами місця свого постійного проживання і подорожувати у населення не зникло, а фактор «відкладеного» попиту сприяє перерозподілу потоків туристів, які раніше виїжджали за кордон. Метою регіональних туроператорів є перехопити потік міжнародних і українських туристів і направити в свій регіон. Необхідно створювати зовсім нові види туризму, і на їх основі формувати нові турмаршрути. Цьому сприяє транзитне положення фізико-географічній області Київського Полісся, що знаходиться на перетині потоків внутрішніх туристів. Робиться висновок про те, що стратегія розвитку гастрономічного туризму повинна визначатися ініціативами по зміцненню традиційних зв’язків і відносин туристично-рекреаційної сфери з сільським господарством і етнокультурною складовою території, а також адаптацією галузі гостинності цього північного регіону України до потреб і переваг, які виникли вперше, що характеризує туристський попит в масштабі країни і світу в цілому.

      Ключові слова: гастрономічний туризм, фізико-географічна область Київського Полісся, фізико-географічні райони, туристський попит.

 

      Вступ

      Фізико-географічна область Київського Полісся має значний потенціал для розвитку багатопрофільного і високоефективного туристично-рекреаційного господарства. Характеризується сприятливими природними і культурно-історичними рекреаційними ресурсами. Притягує до себе туристів не тільки своїми унікальними лісовими та болотними ландшафтами, але також яскравим і строкатим етнокультурним середовищем.

 

      Постановка наукової проблеми

      Національна кухня має особливу цінність як складова частина гастрономічного туризму, а також як важлива складова туристичного продукту. Для поліського краю сільськогосподарське виробництво є традиційним, і довгі роки було важливою галуззю економіки. Неоминула Київське Полісся і Чорнобильська катастрофа. Екологічний стан ландшафтів, що належать до угідь різного природокористування, при посиленні антропогенного навантаження як від техногенних катастроф так і від туризму, стає вразливим і погіршується. Залучення нових об'єктів в галузь вимагає їх ретельного відбору як з точки зору привабливості, а також і з боку збереження екологічного стану та естетичної привабливості. Очевидним шляхом виходу із кризи є розвиток території через організацію гастрономічного туризму.

 

Аналіз останніх досліджень і публікацій

      У працях В. Барьяхтар [1, 13], Р. Белевцев [9], С. Бойченко [11], І. Вишневський [2], В. Давидовський [2], А. Довгань [4], Е. Соботович [9, 10], С. Спивак [11], А. Трофименко [2], В. Шестопалов [9], Б. Яковлев [9] висвітлено технічний, соціальний, політичний аспекти проблеми. Історіографію з питань культури харчування, розвитку і традицій харчування в польській кухні анонсують праці [3, 5, 6.].

      Нами поставлена мета – знайти чинники туристської привабливості і оцінити найбільш важливі екологічні характеристики території з об'єктами туризму в Київському Поліссі. Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання: визначити пріоритети жителів краю у виборі найбільш значущих природних та історико-культурних пам'яток; оцінити туристську привабливість існуючих і нововведених об'єктів, а також врахувати негативний вплив туристських потоків на навколишнє природне середовище та об'єкти історико-культурної спадщини; виявити умови збереження і раціонального використання нововведених унікальних природних та історико-культурних ресурсів для організації гастрономічного туризму.

Методологічною основою дослідження є системно-структурний та синергетичний підходи до вивчення проблеми.

 

      Виклад матеріалу дослідження

      Характерними рисами природних умов території є низинний рельєф з широкими заболоченими річковими долинами. високий рівень ґрунтових вод, позитивний баланс вологи, панування дерновопізолистих і болотних ґрунтів, які сформувалися переважно на пісковому субстраті, значне розповсюдження соснових лісів з домішками широколистяних порід.

      Клімат помірно-континентальний з теплим і вологим літом та м’якою зимою. Кожен сезон року характеризується своїми позитивними та негативними погодними умовами. Перехід від однієї пори року до іншої проходить поступово.

      Кліматичні умови Київського Полісся і його рельєф зумовлюють значну обводненність території.

      Річки (Здвиж, Прип’ять, Ірпінь, Словечна, Желонь, Грезля, Ілля, Норин, Уж, Вересня, Тетерів) зазвичай використовуються за господарчими потребами і для відпочинку. Утворення боліт обумовлене всім комплексом фізико-географічних умов і в першу чергу характером рельєфу, кліматичними умовами, гідрографічними і гідрологічними особливостями, близьким заляганням до поверхні ґрунтових вод. Серед лісів основну роль відіграють соснові, дубово-соснові, дубово-грабові та вільшаники.

      Фізико-географічна область Київського Полісся розташована між Житомирським і Чернігівським Поліссям. Західна частина території відповідає західній межі Українського кристалічного щита. Східна межа проходить по долині Дніпра, південна відповідає межі між Поліссям та Лісостепом. На півночі фізико-географічна область виходить за межі України в Білорусь. Вся територія Київського Полісся входить в межі розповсюдження морени дніпровського льодовика. Морену зазвичай підстилають і покривають водно- льодовикові відклади. Широко розвинені також давні і сучасні алювіальні відклади. Зустрічаються озерні утворення. Вся територія області представлена акумулятивною рівниною, тоді як в Житомирському Поліссі значні площі обіймає денудаційна рівнина. Річкові долини Київського Полісся менше глибокі та більш широкі у порівняні з долинами річок Житомирського Полісся. Льодовикові і водно-льодовикові форми рельєфу зустрічаються в межах розповсюдження морени. За термічними умовами та умовами зволоження Київське Полісся має зменшені річні суми опадів та збільшені літні суми температур на відміну від Житомирського Полісся. Основні водоносні горизонти приурочені до юрських, верхньокрейдяних і палеогенових відкладів та мають напірний характер. Під лісами в Київському Полісся залишилися головним чином території, які мало придатні або ж не придатні до ріллі.

      Значна мозаїчність ландшафтів утруднює їх сільсько-господарське використання, а для рекреаційного це стане в нагоді.

      Зміна тектонічних і геолого-геоморфологічних умов при переході від Житомирського Полісся до Київського Полісся візуалізує розповсюдження зандрової рівнини з дерновими-слабопідзолистими ґрунтами і лісами борового і суборового типу і моренно-зандрову рівнину з переважанням дерново-підзолистих ґрунтів з остатками суборових і сугрудових лісів. Значні площі в межах Київського Полісся займає піщано-боровий тип місцевості з дерново-підзолистими ґрунтами, приуроченими до надзаплавних терас річок. На окремих ділянках зустрічаються типи місцевостей лесових еродованих «островів» з сірими лісовими ґрунтами і моренно-погорбкований збезлісений тип місцевості з дерново-підзолистими ґрунтами.

      Поєднання типів місцевостей та характеру розвитку місцевих фізико-географічних процесів виділяє у області Київського Полісся такі фізико-географічні райони:

      1. Руднянсько-Вільчанський пагорбкований зандрово-хвилястий з еоловими формами рельєфу (з переважанням місцевостей залісеної зандрової рівнини) фізико-географічний район. Займає не значну окраїнну північну знижену частину області (Поліський район, межиріччя Словечни, Желоні, Грезлі, Іллі). Має вигляд зниженої акумулятивної низовини, яка відрізняється дуже значним ранньо-антропогенним розмивом та значним розповсюдженням водно-льодовикових й давньо-алювіальних пісків. Панують місцевості залісеної зандрової рівнини з дерново-підзолистими ґрунтами, піщано-борові місцевості. Підпорядковане значення мають моренно-рівнинні збезлісені місцевості з дерново-середньопідзолистими ґрунтами, западинно-болотні місцевості прохідних долин і давніх озер й заплавні лучно-болотні місцевості. В межах зандрової рівнини поширені древні еолові форми рельєфу. В сучасну епоху розвіювання призводило до утворення бугристих пісків, які місцями розвіюються і до тепер.

      2. Нижньоузький зандрово-хвилясто-пагорбкований з сильно вираженими еоловими формами рельєфу (з переважанням заплавних і борових терас) фізико-географічний район. Захоплює невелику північно-східну частину регіону (межиріччя Грезлі й Норин), а далі на південь від нижньої течії річок Уж, Вересня (чималі території Поліського та Іванківського районів). Межує на заході з Народицько-Іванківським фізико-географічним районом й на сході обмежений сучасною долиною Дніпра. Великі площі займають заплавні і борові тераси річок Уж, Тетерів, Здвиж. Переважають зандрові рівнини з дерново-слабопідзолистими грунтами під борами і суборами. Район характеризується ще більш вираженними еоловими формами рельєфу.

      3. Народицько-Іванківський підвищений полого-хвилястий моренний фізико-географічний район. Займає широку територію між річками Уж і Тетерів й частину Народицького і Малинського адміністративних районів Житомирщини та незначну територію Поліського та чималу – Іванківського районів Київської області. Поверхня району більш підвищена, що пояснюється незначним розмивом в антропогені. За геологічною будовою переважна частина району нагадує плато. Природні властивості району визначаються пануванням місцевостей полого-хвилястої моренної рівнини переважно з супіщаними дерново-підзолистими ґрунтами, які зустрічаються між ріками Уж і Тетерів. Поряд з ним поширені місцевості моренно-зандрової рівнини. Піщано-пагорбкуватий боровий тип місцевості (правобережжя річки Уж, де поширені піщані еолові форми рельєфу, які мають вигляд дюн або гряд висотою 8-10м) і заплавний лучно-болотний – поширений в долинах річок Тетерева, Уж та їх приток, не набули широкого розповсюдження. Лесові схили, які здіймаються над заплавою Тетерева, в багатьох місцях прорізаються балками і ярами.

      4. Нижньотетерівський водно-льодовиковий давньо-алювіальний (з пануванням піщано-пагорбкуватих борових місцевостей) фізико-географічний район. Проходить витягнутою смугою із заходу на схід Іванківським, Вишгородським районами Київської області. Займає незначну частину регіону, а саме Малинського й Радомишльського адміністративними районами. Район відрізняється значним поширенням водно-льодовикових і давньо-алювіальних пісків. Панують місцевості піщано-пагорбкуватого типу з дерново-слабопідзолистими ґрунтами і полого-хвилясті зандрові залісені рівнини з глинисто-піщаними дерново-слабопідзолистими ґрунтами. Зустрічається також западино-болотний тип місцевості прохідних долин і давніх озер, а у здовж річок простягається заплавний лучно-болотний тип місцевості.

      5. Здвизько-Ірпінський моренно-зандровий лесовий фізико-географічний район займає незначну південну територію Радомишльського, Брусилівського адміністративних районів, Бородянський, Вишгородський Київської області. Поверхня фізико-географічний району займає більш високе гіпсометричне положення. Характеризується меншим доантропогеновим розмивом. Великі площі у межиріччях займають моренно-зандрові збезлісені рівнини з дерново-середньопідзолистими грунтами. Тут морена залягає неглибоко під водно-льодовиковими пісками. Поверхня полого-хвиляста, інколи зустрічаються невисокі моренні пагорбки. Лісова рослинність частково збереглася у вигляді острівних борів та суборів [7].

      6. Чистогалівсько-Корогодський займає Іванківський район Київської області на правобережжі Прип’яті. Особливістю фізико-географічного району є наявність моренних гряд та пагорбів, які утворюють підвищену гряду. Яка різко виділяється на фоні Поліської рівнини. Своєрідністю району є розповсюдження лесовидних відкладів на другій заплавній терасі Прип’яті, яка безпосередньо прилягає до смуги моренних пагорбів (між Чорнобилем та населеним пунктом Лелев). Моренно-погорбкований тип місцевості є переважаючим. Найбільшу площу обіймають місцевості лесових «островів» (в районі насалених пунктів Буряківки до Чорнобиля, Вербівка та Великий Корогод, Чистогалівка, Копачі, Лелев). Залісені в минулому ділянки пагорбів та гряд на сучасному етапі безліссі та розорані. Зрідка на схилах зустрічаються залишки природної рослинності у вигляді окремих дерев дуба, липи, ясена, та кущі ліщини, бересклета, шипшини.

      7. Нижньоприпятський розташований між нижньою течією річки Прип’ять і Дніпро на лівобережжі Прип’яті (незначна територія Іванківського району Київської області). Простягається за межі України на територію Білорусі. Характерною особливістю фізико-географічного району є широке розповсюдження заплав Прип’яті та Дніпра, серед яких піднімаються підіймаються уцілілі від розмиву ділянки перших надзаплавних (борових) терас. Розповсюдженими є давньоруслові зниження, які мають рівні наближені до сучасних заплав та звичайно розглядаються як заплавні ділянки, так як під час водопілля вони заливають чи підтоплюються весняними водами [10 с. 88]. Панівними є два типи місцевості: заплавний лучно-болотний (заплави Прип’яті та Дніпра ) та пісчано-погорбкованй боровий (підвищена піщана гряда тягнеться від кордону Білорусі на південний захід по лінії населених пунктів : Червоне-Зимовище-Ладижичі) з дерново-слабопідзолистими ґрунтами. В минулому вся тераса була вкрита сосновими лісами на разі соснові насадження зустрічаються на дюнних пісках – червонотол. Розповсюджені сипучі, розвіюванні піски на місцях колишніх знищених лісів.

      Очевидним постає використання ландшафтів як естетичного і рекреаційного ресурсу у поєднані з унікальними харчовими традиціями поліщуків для розвитку на теренах Київського Полісся гастрономічного туризму.

      Принагідно порушено питання регіональних особливостей традиційної поліської їжі, напоїв та продуктів харчування. Дослідження М. Маркевича, П. Чубинського, Хв. Вовка, З. Клиновецької, К. Мошинського, Л. Молчанової, Л. Артюх, О. Воропай, етнографічно марковані, у яких подано докладні описи народних страв і частково локальну характеристику. Варто відзначити дослідження В. Скуратівського «Русалії», у якому поряд з іншими матеріалами представлено розділи про роль хліба в обрядах та святах та про обрядові напої, які відбивають частину матеріальної культури Полісся, вихідцем з якого був сам дослідник.

      В цілому у розвитку гастрономічного туризму на регіональному рівні спостерігається парадоксальна ситуація. Найбільше вираженими є парадокси: ресурсів, адміністративно-бюрократичні, фінансового забезпечення, параінформації, клієнтів, демонстративно-амбіційні, псевдобізнес (бізнес-симуляр), міфотворчості.

      Розвиток гастрономічного туризму припускає консолідацію зацікавлених суб’єктів. Проектується модель гастрономічного туризму (рис. 1), яка підпорядкована етапам.

Проектна модель гастрономічного туризму

Рис. 1. Проектна модель гастрономічного туризму

      Новий турпродукт – гастрономічний тур повинен надаватися, спираючись на очікування споживачів та сприйняття ними послуг на відповідність їхнім вимогам, що можна здійснити застосувавши модель забезпеченої якості – SERVQUAL (автори В. Зайтамль, А. Парасураман, Л. Беррі). Вона ґрунтується на факторах:

  • зорове сприйняття (приміщення, обладнання,зовнішній вигляд персоналу);

  • надійність (здатність надати обіцяну послугу точно в строк);

  • чутливість (готовність допомогти клієнту та швидко його обслужити):

  • професійність персоналу (конфіденційність обслуговування);

  • індивідуальний підхід (турбота про кожного клієнта).

      Отже гастрономічний туризм як фасилітатор змін в фізико-географічній області Київського Полісся дозволяє відкривати потаємні думки, почуття та стан споживача туристських послуг. Це забезпечує щирість і довіру до персоналу, а також провокує химерне і несподіване поєднання образів, понять і значень, що є частиною гастрономічної творчості: гастрономічні майстер-класи в зелених садибах, етнопарках, музеях, фестивалях, присвячених продуктам харчування, на територіях ОТГ, ресторанах на продовольчих ринках. Перспективно Київське Полісся в майбутньому буде привабливою для туристів територію з набором туристичних атракцій і розвинутою туристичною інфраструктурою. Саме наявність і якість туристичної інфраструктури визначають кількість туристів, які будуть відвідувати дестинацію. Простір дестинації має як фізико-географічні так і адміністративні межі, що визначають форму управління, імідж території і рівень конкурентоспроможності на туристичному ринку.

 

      Висновки і перспективи дослідження

      Питання традиційної поліської народної їжі, яка має виразні локальні особливості, зумовлені способом життя та географічно-кліматичними умовами фізико-географічної області Київського Полісся даним дослідженням не вичерпуються. Запропонована проектна модель гастрономічного туризму відшліфується в кожній територіальній громаді, що надасть інноваційний поштовх до розвитку гастрономічного туризму як фасилітатора змін у концепції відпочинку та розваг. На основі аудиту дестинації проводиться формування концепції розвитку проектованої території з подальшим плануванням територіального туристичного продукту, створенням пропозиції видових туристичних продуктів, визначення необхідної для них інфраструктури та всього потрібного для розвитку. В подальшому проводиться операційне планування по розвитку кожного окремого продукту та території загалом, пропонуються перспективні туристичні продукти.

      Рецензент – кандидат географічних наук А. В. Орещенко

 

Література:

  1. Барьяхтар В. Г. Двадцать первый век: производство энергии, уровень жизни, экология, проблемы. Геофизический журнал. 2006. Т. 28, № 3. С. 7–18.

  2. Вишневський І., Давидовський В., Трофименко А. Екологічно чиста атомна енергетика: технічний, соціальний, політичний аспекти. Вісник НАН України. 2001. № 9. С. 12–28.

  3. Ґонтар Т. А. Традиционная и праздничная пища украинцев Полесья в XIX – XX вв. Советская этнография. 1986. № 5. С. 10–13.

  4. Довгань А. І. Природно-екологічна безпека населення України та її регіонів. Науковий часопис Нац. пед. університету ім. М. П. Драгоманова. Сер. 04. Географія та сучасність. 2003. Вип. 9. С. 114–123.

  5. Київське Полісся: Етнолінгвістиче дослідження / Березансъка С. С., Гаврилюк Н. К., Дяченко В. Д. та ін. Відп. ред. I. М. Железняк; АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. Київ : Наук. думка, 1989. 268 с.

  6. Костриця М. Ю., Костриця Н. С. Природа і матеріальна культура Житомирщини / Житомир : МАК, 1999. – С. 57-62.

  7. Мінеральні ресурси України і світу : щорічник. Київ : ГЕОІНФОРМ України, 2003. 467 с.

  8. Нестерчук І. К. Геоекологічний аналіз: концептуальні підходи, сталий розвиток : монографія. Житомир : ЖДТУ, 2011. 312 с.

  9. Состояние проблемы захоронения РАО в Украине и геологические аспекты их изоляции / Соботович Э. В., Шестопалов В. М., Белевцев Р. Я., Яковлев Б. Г. Проблемы Чернобыльской зоны отчуждения. 1996. Т. 3. С. 5–16.

  10. Соботович Е. Де і як ховати радіоактивні відходи. Вісник НАН України. 1998. № 3/4. С. 1–5.

  11. Термодинамика газового обмена в окружающей бреде / Белевцев Р. Я., Бойченко С. Г., Спивак С. Д. и др. Киев : Наук. думка, 2007. 247 с.

  12. Физико-географическое районирование украинской СССР / под ред. В. П. Попова, А. М. Маринича, А. И. Ланько. Киев, 1968. 684 с.

  13. Чорнобильська катастрофа / гол. ред. В. Г. Бар’яхтар. Київ : Наук. думка, 1996. 575 с.

  14. Чорнобильська катастрофа — 20 років : участь Інституту геохімії навколишнього середовища в подоланні наслідків / гол. ред. Е. В. Соботович. Київ : Салютіс, 2006. 404 с.

 

      Надійшла до редакції 28 жовтня 2018 р.

 
 

 
 
  +38 098-456-90-20
  +38 095-311-69-98
UkrNetMail logograd@ukr.net  
Gmail

inventlib@gmail.com

 

FBMessenger https://www.facebook.com/logograd FaceBook facebook.com/logograd  
Viber +38 098 456 90 20 linkedin.com/in/andrey-oreshchenko  
Telegram +38 098 456 90 20 Instagramm andrey_oreshchenko  
WhatsUp +38 098 456 90 20