En  Ru  Ua
 
 
 
 
 
 
Часопис картографії

 

 

 

 

 


Геодані

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

УДК 528.94

Дрогушевська І. Л.

Державне науково-виробниче підприємство «Картографія», Київ, Україна

Підходи до використання екзонімів у картографічних творах різної тематики

      У статті розглянуто проблему використання традиційних географічних назв – екзонімів – у картографії. Проаналізовано основні напрями у світовій практиці щодо їх вживання на міжнародному рівні та політику і рекомендації ГЕГНООН. Використовуючи міжнародний досвід, автором запропоновано класифікацію українських традиційних географічних назв. На прикладах картографічних творів різної тематики, виданих ДНВП «Картографія», автор пропонує різні підходи до використання екзонімів у картографії залежно від тематики картографічного твору, його призначення та поширення. Для картографічних творів різної тематики, виданих для використання на місцевому або національному рівнях, використання екзонімів є виправданим, натомість у картографічних творах, адресованих міжнародній спільноті, головний підхід полягає у обмеженні їхнього вживання.

      Ключові слова: топонім, екзонім, ендонім, стандартизація географічних назв, картографія, культурна спадщина, традиція.

 

      Вступ

      Проблема використання екзонімів є однією із найбільш дискусійних серед експертів ГЕГНООН (Групи експертів ООН з географічних назв) і насамперед тому, що існування і вживання цієї категорії географічних назв, зокрема, й у картографії, суперечить головній її меті – стандартизації географічних назв. Стандартизація (або унормування) географічних назв передбачає, що кожному географічному об’єкту повинно відповідати одне найменування. У картографії завжди існувала проблема передачі зарубіжних географічних назв, особливо, коли мови використовують різні графічні системи. Це, зокрема, повною мірою стосується української мови, яка базується на кириличному шрифті.

 

      Постановка проблеми

      Після здобуття країною незалежності у 1991 р. постала нагальна потреба у виданні картографічних творів українською мовою, і відповідно, передачі зарубіжних географічних назв та впорядкуванні використання екзонімів у картографічних творах різної тематики відповідно до існуючих світових методик та рекомендацій Групи експертів ООН з географічних назв. Щоб досягти уніфікованої передачі зарубіжних географічних назв українською мовою ДНВП «Картографія» розробило інструкції з передачі українською мовою географічних назв з різних мов, в яких були сформульовані детальні правила. Ці інструкції окремо містять списки екзонімів, письмові форми яких подаються не за правилами, проте традиційно вживалися в Україні тривалий час [3, 4]. Як зазначалося, традиційні назви – екзоніми – є предметом дискусій та посідають особливе місце серед географічних назв світу. Згідно з Глосарієм ГЕГНООН, екзонім (від грец. ??? – зовнішній) – це назва географічного об’єкта, яка вживається у певній мові для позначення географічного об’єкта, розташованого за межами території, де ця мова має статус державної чи офіційної, і відрізняється від назви географічного об’єкта мовою, якою спілкуються на території, де розташований цей географічний об’єкт. У цих випадках форма написання та вимова значно відрізняються від форми у мові-оригіналі [9, 10]. Так італійська назва Roma в українській мові перетворилася на Рим, німецька Wien на Відень, грецька Athinai на Афіни, турецька Istanbul на Стамбул, румунська Bucuresti на Бухарест, молдавська Chisnau на Кишинів, словацька Kosice на Кошиці, польські назви Krakow і Bialystok відповідно на Краків і Білосток.

      Метою даної статті є визначення та обгрунтування підходів до використання українських екзонімів у картографічних творах різної тематики.

 

      Огляд літератури

      «Один об’єкт – одна назва» – такий підхід був запропонований ГЕГНООН у 1967 р. з огляду на те, що тенденція до обмеження вжитку екзонімів з’явилася у міжнародній практиці ще наприкінці ХХ сторіччя у зв’язку з отриманням суверенітету багатьма націями, які також є мовними спільнотами [10].

      На декількох конференціях зі стандартизації географічних назв були ухвалені резолюції, націлені на обмеження вживання екзонімів. Але дуже швидко стало очевидним, що це не так просто і не завжди можливо. Неможливо це насамперед у двомовних і багатомовних регіонах, де заради захисту прав національних меншин, збереження географічних назв як культурної спадщини, не в останню чергу, з політичних причин, дві і декілька назв для одного об’єкта сприймаються, і такий підхід вважається логічним і виваженим [1].

      Як констатувала ГЕГНООН: «час показав, що початкові амбітні спроби швидко скоротити кількість екзонімів були надто оптимістичними. Ці наміри неможливо реалізувати у короткий термін. Причиною цього є той факт, що багато екзонімів стали загальновживаними і можуть розглядатися, як частина мовної культурної спадщини» [3]. Отже, насправді, ці документи можуть мати лише рекомендаційний характер. Наприклад, мова-реципієнт може не мати тих звуків, що є у мові-оригіналі. Окрім того, від екзонімів утворено багато похідних слів, і відмова від вживання екзонімів порушить цілісність мовної системи, що сформувалася впродовж століть.

      Незважаючи на це, використання екзонімів часто пов’язано з політичними обставинами, тому ГЕГНООН націлена на обмеження використання таких найменувань. Тому у 2002 р. в Берліні (Німеччина) на Конференції Групи експертів ООН з географічних назв було створено Робочу групу з екзонімів. У Резолюції VIII/4 Конференція визначила головними завданнями групи розроблення класифікацій екзонімів, видання керівних документів з вимови ендонімів і формування директив, що гарантуватимуть політично виважене використання екзонімів, залишаючи, проте, спільну мету щодо обмеження та скорочення кількості екзонімів. Нині серед експертів ГЕГНООН існує дві протилежні позиції щодо екзонімів. Перші з них – прибічники традиційної політики ГЕГНООН – обстоюють точку зору, яка полягає у поступовому скороченні кількості традиційних назв. Інші експерти відстоюють адаптацію екзонімів до реалій та їхню охорону як частини культурної спадщини країн. У різних країнах також використовують різні підходи щодо передачі зарубіжних назв та використання традиційних найменувань, зокрема, у картографії. Наприклад, щодо передачі зарубіжних географічних назв у Фінляндії ще у 1881 р. було ухвалене рішення, яке полягало у тому, що назви країн, великих міст та добре відомих назв фізико-географічних об’єктів передаються згідно з правилами фінської мови, а усі інші топоніми – якомога ближче до оригінальних мов. Подібне рішення було пізніше ухвалене також в Естонії, Латвія ж навпаки, застосовує інший підхід, і зарубіжні топоніми адаптують до норм і правил латиської мови. Більшість країн формують переліки екзонімів, націлені насамперед на потреби вітчизняної картографії. Австрія, Канада, Нідерланди, Фінляндія, Чехія мають онлайн-газетири екзонімів, Польща, Італія, Туреччина публікують переліки екзонімів у паперовому вигляді та регулярно оновлюють та перевидають їх [11, 12, 14-16]. Переліки екзонімів, як правило, доповнюють карти. Деякі країни створюють національні реєстри географічних назв, що містять не тільки топоніми всередині країни, а й назви географічних об’єктів за їх межами, які вони використовують для різних цілей [12].

      Питання вживання екзонімів та їхні класифікації висвітлені у численних працях сучасних вчених – Петера Йордана/Peter Jordan (Австрія) [5, 6, 8, 19, 20], Мілана Орожена-Адаміча/Milan Orozen Adamic (Словенія) [8], Фер’яна Ормелінґа/Ferjan Ormeling (Нідерланди), Когея Ватанабе/Kohei Watanabe (Японія) [21], Петера Пялля/Peter Pall (Естонія) [2], Поля Вудмана/Paul Woodman (Велика Британія) [5, 6, 8, 18, 19].

 

      Виклад основного матеріалу

      Екзоніми можуть бути класифіковані за вимовою та орфографією. Перші графічно подібні до ендонімів, але вимовляються по-іншому, відповідно до алфавітів у різних країнах. Так звані «орфографічні» екзоніми графічно відрізняються від ендонімів, але звучати можуть ідентично іншими мовами. Проте для картографії найважливішим критерієм є графіка, оскільки на картах відображаються письмові форми назв, тому у даному дослідженні такі випадки екзонімів не будуть розглядатися. Натомість перевага буде надаватися назвам, які мають відмінності у написанні [13].

      Екзоніми також поділяють на сучасні, історичні та застарілі. Сучасні екзоніми використовуються на сучасних картах. Українськими прикладами є Париж для французького Paris, Лісабон для португальського Lisboa. Застарілими є екзоніми, які нині не використовуються. Вони замінені іншими екзонімами або офіційними назвами, наприклад латинська назва Leopolis (Леополіс) для української – Львів. Застарілі екзоніми слід відрізняти від історичних назв, таких як Батавія для сучасної Джакарти, або Леопольдвіль для Кіншаси, які склались історично та здавна використовувались в інших мовах. Фактично, сучасний топонім у майбутньому через політичні обставини може стати екзонімом, як це сталося із назвами міст колишніх німецьких земель – Штеттін/Stettin (сучасна польська Щецін/Szczecin) або Бреслау/Breslau (сучасна польська Вроцлав/Wroclaw). Екзонім також може еволюціонувати від історичного або застарілого. Ендоніми можуть трансформуватися у сучасні екзоніми, а пізніше – в історичні, як наприклад, назва голландського містечка Kales, яке під час французької окупації називалося Calais [13]. Нарешті, історичні назви можуть стати сучасними топонімами, що можна спостерігати у колишніх колоніях, коли після отримання ними незалежності були відновлені історичні назви, наприклад, Південна Родезія повернула історичну назву Зімбабве. Тобто, екзоніми, незважаючи на традицію вживання, як і інші географічні назви, є динамічними.

      Для потреб картографії найбільш прийнятною є класифікація екзонімів за способом їх творення, представлена Фер’яном Ормелінґом [13]:

      1. Екзоніми, які утворилися внаслідок транскрипції. Застосування усіх систем транскрипції приводило б до появи екзонімів: це дійсно як для випадків недотримання правил латинського алфавіту (Constanta – Konstantsa), так і для випадків недотримання офіційної транскрипції або систем транслітерації країн-донорів. Наприклад, БЛАГOBEЩEHCK > Blagoweschtschensk замість Blagovescensk (офіційна російська система романізації).

      2. Екзоніми, спотворені внаслідок адаптації до мови-реципієнта. Ця категорія групує ті екзоніми, які відмінні від ендонімів, але ці відмінності не можна пояснити простою транскрипцією. До передачі цієї категорії назв, очевидно, був застосований, окрім графічного, ще й фонетичний підхід. У більшості випадків екзоніми є результатом спроб передати іноземні топоніми за правилами правопису і вимови мови-реципієнта.

      Приклади: Kobenhavn > Kopenhagen (нід.), Sverige > Zweden (нід.), France > Frankrijk (нід.), Schweiz > Switzerland (англ.), Ecuador > L'Equateur (фр.)

      3. Екзоніми, які мали спільне походження, але розвинулися внаслідок політичних обставин. Наприклад, історія назви бельгійського міста Льєж: стара німецька назва Leudeke, яка була перетворена на французьку Liege, німецьку – Luttich і голландську Luik.

      4. Екзоніми, які з’явилися від інших назв, що не мають відношення до ендоніма. Офіційна назва Греції – Еллада (Hellas); римляни назвали її Грецією, тому що область, найближча до Італії, була населена грецьким плем'ям Graeci (латинська назва давніх греків), далі на схід її називали Junani, за назвою іонійців (Ionians), які жили біля узбережжя Малої Азії.

      5. Екзоніми, що з’явилися внаслідок перекладу назв. Так, німецька гірська область Schwarzwald перекладена Black Forest англійською та Foret Noire французькою. Bahr al Ahmar – Червоне море українською мовою, Osterreich («Східна Імперія») – Oostenrijk голландською мовою. Коли перекладені лише родові терміни (Cape Hatteras > Kap Hatteras > мис Гаттерас), то такі географічні назви не завжди класифікують як екзоніми [13].

      Таблиця 1 наочно демонструє відмінності між ендонімами та екзонімами.

Таблиця 1. Відмінності між ендонімами та екзонімами

Критерії

Ендонім

Екзонім

Поширення назви об’єкта, що належить до мовної спільноти

Всередині спільноти

За межами спільноти

Статус назви

Офіційний

Неофіційний

Важливість для мови-донора (оригінальної)

Висока

Низька

Період використання назви

Сучасний

Сучасний
Історичний

Практичне використання

Всередині ендо-німного регіону

Поза межами ендонімного регіону


      Основний принцип вживання екзонімів у державній стандартизації географічних назв України полягає у відмові від творення нових екзонімів, а ті, що вже існують і широко вживані, не слід вилучати силоміць із мови та не відмовлятися від географічної традиції. Екзонім є не тільки назвою іноземного географічного об’єкта, а й частиною нашого історичного та культурного спадку [7].

      Основний принцип, покладений у основу формування переліків офіційних екзонімів – географічна та мовна традиція. До 1991 р., коли Україна стала незалежною державою, карти світу українською мовою не видавалися. Усі карти світу, видані в СРСР, були російськомовними, тому картографічні матеріали до укладання списків екзонімів не залучалися. Проте багато географічних назв мали українську традиційно встановлену географічну форму, яка не відображає їх вимову або реальну орфографічну форму оригінальними мовами. Переважна більшість екзонімів встановлена за україномовними енциклопедичними виданнями. Таким чином, було систематизовано використання екзонімів на картографічних творах.

      Нині в українській картографії використовується понад 1200 екзонімів. Вони подані у «Атласі світу», виданому ДНВП «Картографія» у 2005 р. Найбільше екзонімів (близько 600) припадає на країни Європи, і переважно, сусідні держави.

      Загалом кількість українських екзонімів не збільшується. Натомість підтримується вживання відомих та стабільних екзонімів. Використовуючи запропоновану Ф. Ормелінґом методику, українські екзоніми за способом творення можна розділити на три групи:

  • спотворені форми топонімів, які укорінилися в мові (Paris – Париж, Kobenhavn – Копенгаген, Beijing – Пекін, Wien – Відень);

  • назви, адаптовані до української орфографії (Ладожское озеро (Росія) – Ладозьке озеро, Сибирь (Росія) – Сибір, Віцебск (Білорусь) – Вітебськ, Магілёў (Білорусь) – Могилев); Kosice (Словаччина) – Кошиці, Lodz (Польща) – Лодзь, Krakow (Польща) – Краків.

      Така ситуація характерна для слов’янських мов (білоруської, польської, словацької, російської) і передачі топонімів слов’янських країн.

  • перекладні назви (Great Slave Lake (Канада) – Велике Невільниче озеро, Slovensky kras (Словаччина) – Словацький Карст, Great Barrier Reef – Великий Бар’єрний риф).

      Найчисельнішу групу екзонімів становлять назви фізико-географічних об’єктів (географічних областей, островів, архіпелагів, височин, морів, гірських систем, річок). Використання екзонімів на українських картах більш характерне для великих і відомих фізико-географічних об’єктів (plateau Lorrainе – Лотаринзьке плоскогір’я, Baffin Island – острів Баффінова Земля, Thuringen Wald – гори Тюрінзький ліс, Slovenske rudohorie – Словацькі Рудні гори) або у випадках, коли один географічний об’єкт простягається територіями двох або декількох країн (ріка Дунай, ріка Дніпро, ріка Дністер, ріка Прип’ять).

      Найдетальніше на українських картографічних творах відображена топонімія прикордонних регіонів суміжних з Україною держав – Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Молдови, Росії та Білорусі. Для передачі топонімів Білорусі та Росії, які використовують кириличний шрифт, в українській мові застосовується метод транскрипції. Цей метод забезпечує якомога ближче відтворення оригінальних назв географічних об’єктів країн, які використовують латинську абетку (Польщі, Словаччини, Румунії, Молдови, Угорщини), засобами української мови, яка базується на кирилиці. Для географічних назв, які є мікротопонімами, екзоніми використовуються дуже рідко [7].

      Традиційно передаються назви окремих частин гірських систем Татр, Карпат та Бескидів, назви рік, що протікають територіями двох та більше держав, рукавів Дунаю, географічних та історичних областей.

      Наприклад, для території Румунських Карпат, в українській картографії використовується невелика кількість екзонімів орографічних об’єктів: Carpatii Orientali – Cхідні Карпати (Skhidni Karpaty), Maramures – Мармарош (Marmarosh) Apuseni, Muntii – Західні Румунські гори (Zakhidni Rumunski hory).

      Прикладами екзонімів історичних областей Польщі є такі: Malopolska – Мала Польща, Pomorze – Помор’я, Warmia – Вармія, Wielkopolska – Велика Польща.

      Як відомо, часто екзонімами є назви міст, на території яких в різні історичні періоди мешкали різні етнічні групи та які були підконтрольні різним державним утворенням. Наприклад, угорський екзонім Ungvar для українського топоніма Ужгород, німецький екзонім Danzig для польського ендоніма Gdansk. Традиційно в Україні екзоніми використовуються для географічних назв прикордонних регіонів Польщі (Холмщина, Підляшшя, Надсяння), які упродовж століть входили до складу різних держав й були населені поляками та українцями, наприклад, Chelm – Холм, Hrubieszow – Грубешів, Przemysl – Перемишль, Rzeszow – Ряшів. Екзоніми використовують також для назв міст прикордонних районів Білорусі: Брэст – Берестя (Брест), Драгічын – Дрогичин, Лунінец – Лунинець, Маларыта – Малорита, Столін – Столин [1].

      Іноді іноземна назва потрапляє до певної мови через мову-посередник, що обумовлює її написання, наприклад, назва української столиці прийшла в більшість мов світу через російську мову, і тому багатьма мовами передається як Kiev, Kiew. Проте останнім часом, завдяки зусиллям українського уряду, українських картографів, топонімістів, простежується тенденція до правильногo, тобто ендонімного вживання назви столиці України: Kyiv. З 2006 року, замість російського Kiev американські державні установи вживають український варіант цього слова – Kyiv відповідно до рішення Ради Географічних Назв США. Рішення прийняте Радою для того, щоб місто відповідало назві, якою користуються українці та інші міжнародні організації як наприклад НАТО та Організація Об'єднаних Націй (https://ukrainian.voanews.com/a/a-49-2006-10-21-voa2-86831492/219982.html).

      24 – 27 вересня 2018 р. у м. Рига (Латвія) відбулося 21 засідання Робочої групи з екзонімів Групи експертів ООН з географічних назв. З метою забезпечення коректного використання міжнародною спільнотою українських географічних назв експертами від України було, зокрема, поставлене питання передачі назви Київ – Kyiv на міжнародному рівні.

      Використання екзонімів у картографічних творах залежить від типу карти, її цільової аудиторії та масштабів поширення (місцевий, національний, міжнародний). Серед експертів з географічних назв панує практично одностайна думка про те, що їх не слід вживати на міжнародному рівні. Натомість на місцевому і національному рівні уникнути використання екзонімів неможливо. При використанні екзонімів у картографічних творах варто керуватися рівнем комунікації: на топографічних картах і картах (та атласах) автошляхів слід намагатися вживати якомога менше екзонімів, а на довідкових та навчальних картах та в атласах вони мають право на існування. Підхід до передачі географічних назв у навчальних картах і атласах полягає у тому, що передача географічних назв на таких картах має максимально відповідати українському правопису [1].

      Розглянемо детальніше основні підходи до використання екзонімів на прикладі картографічних творів різної тематики, виданих ДНВП «Картографія». Традиційні географічні назви відображені у таких виданнях, як: перекладний «Атлас Світу», 2005 (спільно з Harper Collins), «Географічний атлас Світу» (2018), Політичні карти світу масштабів 1:22 млн та 1:35 млн (2018), шкільні настінні карти світу та материків різних масштабів, Словник географічних назв «Країни і території світу» (2017), Карта автомобільних шляхів «Європа» 1:3 750 000 (2017).

Фрагмент «Політичної карти світу» масштабу 1:22 млн із використаними екзонімами

Рис.1. Фрагмент «Політичної карти світу» масштабу 1:22 млн із використаними екзонімами

      Традиційні географічні назви на картах подаються відповідно до укладених переліків екзонімів, про які згадано вище.

      Слід зауважити, що українські екзоніми використовуються лише на картах, виданих українською мовою. На картах світу та Європи, виданих латиницею (які призначені й для міжнародного використання), доцільним є обмеження або відмова від використання українських екзонімів. Головним принципом для таких карт є збереження офіційних місцевих форм (оригінальне написання) топонімів країн, що використовують латиницю, та офіційних систем романізації – для країн та країн, що використовують кирилицю та інші форми писемності. На картах латиницею для назв країн, морів, та об’єктів рельєфу морського дна, річок, що протікають територіями багатьох країн, та гірських систем найдоцільніше, на думку автора, використовувати англійські екзоніми. Такий підхід використаний на картах світу, частин світу та зарубіжних країн різної тематики, виданих латиницею: Europe. Postcode Map. 1: 4 000 000 (2018), Political Map of the World. 1:22 000 000 (2014), карти автошляхів «Румунія» 1:725 000, «Угорщина» 1: 475 000 (українською мовою та латиницею).

      Як видно на представленому фрагменті карти (рис. 2) – на територію Австрії подано ендоніми, тобто місцеві офіційні форми – назви міст та водних об’єктів усередині країни. Натомість для назви країни, Austria, та назви ріки, Danube, використано англійські екзоніми, замість австрійських ендонімів Osterreich та Donau. Для карт світу або частин світу, виданих латиницею, для назв країн доцільно використовувати англійські екзоніми, а не назви оригінальною мовою, що обумовлено низкою причин. По-перше, багато країн використовують власні місцеві назви, наприклад Албанія/Albania (міжнародна назва країни) використовує свою місцеву назву країни Шкіперія/Shqiperia (алб.), яка мало відома за її межами. По-друге, англійська мова – це мова міжнародного спілкування, тому на картах світу латиницею доцільно використовувати англійські назви країн, океанів, морів, об’єктів рельєфу дна океану. Багато географічних об’єктів (ріки, гірські системи) мають велику протяжність і перетинають державні кордони. У більшості випадків такі географічні об’єкти мають у кожній країні свою назву-ендонім, хоча й сприймаються як один географічний об’єкт. При укладанні карт часто виникає проблема, яку із назв обрати для подання таких «транскордонних» об’єктів. У таких випадках вживання екзоніму є виправданим для правильної передачі географічного контексту. Ріка, витік якої знаходиться у Німеччині, і яка має там ендонімну назву Donau, впадає до Чорного моря як Дунай, тече територіями восьми країн і має декілька назв. Таким чином письмові форми цього гідроніма є такими: німецькою – Donau, румунською – Dunarea, угорською – Duna, сербською та болгарською – Дунав, словацькою – Dunaj, хорватською – Dunav, українською – Дунай. Тому на україномовних картах Європи або світу слід використовувати український екзонім – Дунай – та подавати на картах саме цю назву, незалежно від того, на території якої з цих восьми країн даються підписи. Для карт світу або Європи, що видаються латиницею, доцільніше використовувати англійський екзонім. Для карт України на латиниці можливе використання як українського екзоніма Dunai, представленого офіційною латинкою, так і англійського екзоніма Danube. Проте, для спеціальних карт, наприклад, лінгвістичних, для підпису ріки Дунай, за необхідності, можливо використовувати усі назви у межах територій країн, якими тече ріка.

Фрагмент карти «Europe. Postcode Map» 1: 4 000 000

Рис. 2. Фрагмент карти «Europe. Postcode Map». 1: 4 000 000

      Для двомовних карт (українською мовою та латиницею) найдоцільніше застосовувати інший підхід – подавати паралельно українські екзоніми та ендоніми мовами оригіналу. Цей підхід найбільш прийнятний для застосування на картах автомобільних шляхів Європи та зарубіжних країн. Наприклад, на картах цієї тематики українською мовою доцільно подавати український екзонім Перемишль паралельно з польським ендонімом Przemysl, оскільки на дороговказах подорожуючі зустрінуть саме цю назву. Відповідно, якщо карта видаватиметься латиницею, то слід подавати польський ендонім.

      Утворення екзонімів нерідко обумовлено тим, що в певні періоди історії і за певних політичних обставин екзоніми досить широко вживалися в періоди колоніалізму, диктатури і мовного тоталітаризму. Наприклад, за часів існування Османської імперії, турки присвоїли назви Селанік (Selanik) грецькому місту Салоніки, Бюкрес (Bukres) – румунській столиці Бухарест тощо. Тому існують екзоніми, що використовують лише на історичних картах та в атласах (рис. 3).

Використання турецьких екзонімів  в атласі «Історія світу» (ДНВП «Картографія»)

Рис.3. Використання турецьких екзонімів в атласі «Історія світу» (ДНВП «Картографія»)

 

      Висновки

      Таким чином, не існує єдиного підходу до використання екзонімів у картографії, вони можуть бути лише загальними, а проблема вживання екзонімів залишає багато питань для дискусій. Вибір та використання цих назв на картах залежить насамперед від їх типу, призначення та функцій, які вони виконуватимуть. Використання традиційних географічних назв на картах потребує детальнішої систематизації. Проте, на думку автора, не варто абсолютно відмовлятися від екзонімів, оскільки:

  1. Вимова і письмова форма екзонімів відповідає правилам правопису мови-реципієнта;
  2. Від екзонімів утворені численні деривати, у тому числі й топоніми, які традиційно використовуються в картографії;
  3. Екзоніми стабільніші, ніж ендоніми;
  4. Екзоніми часто вказують на існування традиційних зв’язків, що склалися між країнами (історія, культура, торгівля).
  5. Екзоніми становлять культурну спадщину мовної спільноти, де вони вживаються.

      Отже, основними підходами до вживання екзонімів у національній стандартизації є їхнє використання відповідно до усталеної картографічної та мовної традиції, систематизація та відмова від утворення нових традиційних назв. Для картографічних творів для міжнародного використання головний підхід полягає у обмеженні їхнього вживання.

 

      Перспективи дослідження

      Перспективним напрямом національної стандартизації географічних назв є систематизація та реєстрація екзонімів у базі даних Державного реєстру географічних назв, який складається з двох частин: 1) топоніми території України (станом на 2018 р. завершено роботи зі створення першої частини); 2) топоніми зарубіжних країн. Це дасть можливість зібрати та систематизувати інформацію щодо екзонімів, насамперед, для потреб картографії. З метою оприлюднення інформації про географічні назви, й, зокрема, традиційні назви, та обміну даними на національному та міжнародному рівнях необхідним є створення геопорталу Державного реєстру географічних назв.

      Рецензент – кандидат географічних наук, доцент Н. О. Полякова

 

      Література:

  1. Дрогушевська І. Л., Руденко І. С., Сивак Н. І. Міжнародний досвід вживання традиційних географічних назв [Текст] // Вісн. геодез. та картогр. 2012. № 1. С. 25-28.

  2. Пялль П. О стандартизации географических названий в Эстонии (1994 – 1996 гг.) [Электронный ресурс] / II заседание Отдела Восточная Европа, Северная и Средняя Азия (Москва, 16–18 июля 1996 г.). Режим доступа: http://www.eki.ee/knn/ungegn.

  3. Руденко І.С., Сивак Н. І. Стандартизація географічних назв [Текст] // Державна картографо-геодезична служба України (1991 – 2006); за ред. Р.І.Сосси. К. : НДІГК, 2006. С.159. 171.

  4. Руденко І. С., Дрогушевська І. Л., Сивак Н. І. Внесок ДНВП «Картографія» в розвиток стандартизації географічних назв в Україні [Текст] // Вісн. геодез. і картогр. № 2. 2014. С. 46 – 48.

  5. Confirmation of the Definitions. Proceedings of the 16th UNGEGN Working Group on Exonyms Meeting, Hermagor, 5-7 June 2014 [Text] / Edited by Peter Jordan, Paul Woodman. Name and Place. Vol. 4. Hamburg: Verlag Dr. Kovac, 2015. 244 р.

  6. Criteria for the Use of Exonyms. Proceedings of the 17th UNGEGN Working Group on Exonyms Meeting, Zagreb, 14-16 May 2015 [Text] / Edited by Peter Jordan, Paul Woodman. Name and Place. Vol. 6. Hamburg: Verlag Dr. Kovac, 2016. 170 р.

  7. Drogushevska I., Rudenko I., Syvak N. Use of Exonyms in National Standardization of Geographical Names [Text]. The UNGEGN Bulletin. No. 50. 2016. P. 6-7.

  8. Exonyms and the International Standardisation of Geographical Names. Approaches towards the Resolution of an Apparent Contradiction [Text] / Edited by Peter Jordan, Milan Orozen Adamic, Paul Woodman. Wiener Osteuropa Studien. Vol. 24. Munster: LIT-Verlag, 2007. 256 р.

  9. Glossary of Terms for the Standardization of Geographical Names [Text]. United Nations: New York, 2002. 262 p.

  10. Manual for the National Standardization of Geographical Names [Text]. United Nations: New York, 2006. 170 p.

  11. Nazwy panstw swiata, ich stolic i mieszkancow [Text] / Names of Countries, Their Capitals and Inhabitants Komisja Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami Polski przy Ministerstwie Edukacji Narodowej. Warszawa: Glowny Urzad Geodezji i Kartografii, 1997. 119 s.

  12. Official web-site http://unstats.un.org/unsd/geoinfo/UNGEGN

  13. Ormeling F. Exonyms in Cartography [Electronic resource]. Mode of access https://unstats.un.org/unsd/geoinfo/UNGEGN/docs/_data_ICAcourses.

  14. Polskie nazwy geograficzne swiata. Czesc I. Europa (bez Europy Wschodniej) [Text]. Komisja Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami Polski przy Ministerstwie Edukacji Narodowej. Warszawa: Panstwowa Sluzba Geodezyjna i Kartograficzna, Glowny Geodeta Kraju, 1994. 91 s.

  15. Polskie nazwy geograficzne swiata. Czesc II. Europa Wschodnia i Azja [Text]. Komisja Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami Polski przy Ministerstwie Edukacji Narodowej. Warszawa: Panstwowa Sluzba Geodezyjna i Kartograficzna, Glowny Geodeta Kraju, 1996. 243 s.

  16. Polskie nazwy geograficzne swiata. Czesc III. Afryka, Ameryka Polnocna, Ameryka Poludniowa, Australia i Oceania, Antarktyka [Text]. Komisja Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami Polski przy Ministerstwie Edukacji Narodowej. Warszawa : Panstwowa Sluzba Geodezyjna i Kartograficzna, Glowny Geodeta Kraju, 1994. 118 s.

  17. Polskie nazwy geograficzne swiata. Czesc IV. Oceany i morza [Text]. Komisja Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami Polski przy Ministerstwie Edukacji Narodowej. Warszawa : Panstwowa Sluzba Geodezyjna i Kartograficzna, Glowny Geodeta Kraju, 1994. 22 s.

  18. The Great Toponymic Divide. Reflections on the definition and usage of endonyms and exonyms [Text] / Edited by Paul Woodman. Warszawa: Head Office of Geodesy and Cartography, 2012. 302 р.

  19. The Quest for Definitions [Text]. Proceedings of the 14th UNGEGN Working Group on Exonyms Meeting, Corfu, 23-25 May 2013 / Edited by Peter Jordan, Paul Woodman. Name and Place. Vol. 3. Hamburg: Verlag Dr. Kovac, 2014. 294 р.

  20. Trends in Exonym Use [Text]. Proceedings of the 10th UNGEGN Working Group on Exonyms Meeting, Tainach, 28-30 April 2010 / Edited by Peter Jordan, Hubert Bergmann, Caroline Burgess, Catherine Cheetham. Name and Place. Vol. 1. Hamburg: Verlag Dr. Kovac, 2011. 328 р.

  21. Watanabe K. Current use of exonyms in Japan [Text] // Name and Place. Vol.7, Hamburg: Verlag Dr. Kovac, 2018.

 

      Надійшла до редакції 23 жовтня 2018 р.

 
 

 
 
  +38 098-456-90-20
  +38 095-311-69-98
UkrNetMail logograd@ukr.net  
Gmail

inventlib@gmail.com

 

FBMessenger https://www.facebook.com/logograd FaceBook facebook.com/logograd  
Viber +38 098 456 90 20 linkedin.com/in/andrey-oreshchenko  
Telegram +38 098 456 90 20 Instagramm andrey_oreshchenko  
WhatsUp +38 098 456 90 20