En  Ru  Ua
 
 
 
 
 
 
Часопис картографії

 

 

 

 

 


Геодані

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

УДК 528.94

Осталецька О. І.

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Маловідомі імена української картографічної науки: твори картографа Т. А. Скрипника у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

      Cтаттю присвячено доробку Т. А. Скрипника – завідувача картографічною майстернею Українського науково-дослідного інституту географії та картографії, заснованого у м. Харкові 1927 р. Розглянуто напрямки його вагомих напрацювань у 20–30-х рр. ХХ ст. – у новітній період формування вітчизняної картографії. Подано огляд укладених Т. А. Скрипником карт території України, що зберігаються у картографічному фонді Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.

      Ключові слова: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, електронна бібліотека «Україніка», картографічний фонд, карти України Т. А. Скрипника, Український науково-дослідний інститут географії та картографії.

 

      Вступ

      Становлення новітньої української географічної науки у 1920–1930-ті роки та діяльність видатних учених тісно пов’язані зі створеним у м. Харкові 1927 р. Українським науково-дослідним інститутом географії та картографії (УНДІГК). За нетривалий час існування Інституту його колектив, очолюваний академіком С. Л. Рудницьким, зумів організувати і розпочати фундаментальні дослідження з основних галузей наукової географії. У розробленому С. Рудницьким статуті установи поряд з іншими завданнями наголошувалось на необхідності картографування українських земель, видавництва різноманітних карт та комплексного дослідження всієї території країни. Тому одним із перших у структурі Інституту був організований Відділ математичної географії та картографії, керівником якого став директор Інституту С. Л. Рудницький.

      При УНДІГК діяла фундаментальна географічна бібліотека зі збіркою карт різних територій та функціонувала власна картографічна майстерня, завідувачем якої був затверджений Т. А. Скрипник. Інформація про нього зафіксована у списку персонального складу співробітників Інституту станом на 1 жовтня 1928 р.: вказане соціальне походження картографа (із селян), національність (українець) і партійність (безпартійний).

      Згідно затвердженого плану наукових досліджень УНДІГК Т. Скрипник виконував тему «Картографування території УСРР» (за прийнятою на той час абревіатурою – спочатку «соціалістична», а потім «радянська») разом з іншими співробітниками Відділу математичної географії та картографії. Упродовж 1931 р. наукові працівники відділу (академік С. Рудницький, науковий співробітник С. Кобзей-Сіяк, аспірант О. Кудін та картограф Т. Скрипник) працювали над закінченням бланкової карти УСРР та виготовленням макету зразкового глобусу. Відділ працював також над науковою обробкою, редакцією та виконанням 24 карт для атласу УСРР та сусідніх країн. Завдяки інтенсивній діяльності колективу Інституту під керівництвом С. Л. Рудницького в цей період були закладені концептуальні засади вітчизняної географії та картографії, які дали потужний поштовх для створення цілого пласту картографічних документів території України.

 

      Постановка проблеми

      Відповідно до потреб сучасної української науки, культури і освіти на базі історико-культурних фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі НБУВ) формується тематичне зібрання оцифрованих документів «Україніка». Цей новий проект акумулює різнопланові інформаційні джерела українознавчої тематики до 1945 р. (книги, рукописи, карти, газети тощо) і забезпечує їх розширений пошук та можливість перегляду.

      Важливим складником даного ресурсу є колекція установ та персоналій вітчизняних вчених різних галузей знань. Висвітлення наукових розробок і творчих здобутків діячів науки і культури України у процесі створення електронних ресурсів є одним із пріоритетних напрямів функціонування сучасних вітчизняних наукових бібліотек. Життєписи та наукові доробки багатьох постатей української науки ще потребують ґрунтовного дослідження з подальшим представленням їх у бібліотечних цифрових ресурсах.

 

Аналіз наукових публікацій

      Комплексному вивченню діяльності Українського науково-дослідного інституту географії та картографії присвячена монографія Шевчука С. М. [6]. У цьому виданні на основі архівних фондів висвітлена історія функціонування закладу, наукові здобутки його співробітників. В контексті досліджень історії картографування території України в першій половині ХХ ст. інформація про окремі карти Т. А. Скрипника подана у наукових працях Р. І. Сосси [4, 5], джерелознавчих студіях Л. А. Пономаренко [2].

      Метою даної публікації є дослідження творів (карт території України різної тематики) маловідомого українського картографа Т. А. Скрипника, які зберігаються у картографічній збірці НБУВ. Його доробок у царині вітчизняної картографії значний і вимагає детального вивчення та введення до наукового обігу.

 

Виклад основного матеріалу

      Поряд із широко репрезентованим картографічним спадком корифеїв української географічної науки – С. Рудницького, М. Кордуби, В. Кубійовича, М. Кулицького та ін. – фонди сектору картографії НБУВ вміщують також праці вітчизняних діячів, недостатньо висвітлені у сучасних наукових розвідках. Зокрема, у систематичному каталозі картографічних документів (електронному і картковому) відображені бібліографічні описи 7-ми наявних у фонді карт (у 22-х примірниках), укладених картографом Т. А. Скрипником: бланкової [7] і торгової [8] (1929 р.), етнографічної [9] (1932 р.), фізичної [10] (1936 р.), навчальних адміністративних (1938 [11], 1939 [12] рр.) карт України та адміністративної карти Вінницької округи [13] (1926-27 рр.). Крім того, у фондах Інституту рукопису НБУВ зберігається навчальна адміністративна карта УРСР [14] 1938 р., складена Т. А. Скрипником.

      Зазначені карти були видані у 1925–1939 рр. – у початковий період формування радянської тоталітарної системи в Україні, трагічний для українських науковців – від короткочасного ренесансу національної самобутності у 1920-ті роки до винищення української інтелігенції та передових діячів науки й культури, апогеєм якого стали 1937–1938 рр. Цінність тогочасних картографічних джерел території України – у їх змістовному наповненні та у свідченні функціонування вітчизняних наукових установ в умовах жорсткого ідеологічного тиску та політичної цензури. Поданий на картах Т. А. Скрипника симбіоз інформації надає важливий матеріал для різноаспектного вивчення суспільного та економічного життя відповідного періоду на території нашої країни.

      Картограф у своїх працях використовує обґрунтовані С. Л. Рудницьким принципи складання навчальних демонстраційних карт. Зокрема, застосування Т. А. Скрипником невеликих карт-врізок на фізичній, етнографічній, бланковій і торговій картах дозволяє подати більш розширений огляд території України і робить одну карту вартою цілого атласу.

      У картографічному фонді НБУВ зберігається декілька примірників великоформатної (105х147 см) стінної «Фізичної карти УСРР» [10] у масштабі 1:1 000 000, яку склав Т. А. Скрипник під керівництвом професора Дмітрієва М. І. (з 1929 р. очолював сектор фізичної географії УНДІГК). Карта видана 1936 р. у Державному учбово-педагогічному видавництві «Радянська школа» м. Харкова. На ній, подібно до «Стінної фізичної карти УСРР та сусідніх земель» (1929 р.) С. Рудницького, подані додаткові карти (клімат, рослинність, ґрунти).

      Значна кількість тематичних врізок міститься на «[Бланковій карті УСРР]», або «[Карті України]» [7] і «Торговій карті Української Соціялістичної Радянської Республіки» [8]: з боків головних карт розташовано 18 невеликих карт і картосхем різного масштабу (1:3 000 000, 1:5 000 000, 1:8 000 000, 1:25 000 000). Ці дві карти мають багато спільного: рік видання (1929), масштаб (1:750 000), головні елементи експлікації, кількість і розташування карт-врізок. Складається враження, що бланкова карта слугувала своєрідною матрицею для створення картографом інших тематичних карт України.

      Торгова карта УСРР відображає найважливіші елементи торгової географії країни. Адміністративні межі подані на 1 січня 1927 р. і вміщені на карті економічні відомості відносяться до цього періоду.

      На головній карті зображено: 1) загальний торговий ландшафт (за сумою товарообігу на одного мешканця); 2) товарообіг окрцентрів; 3) ярмаркові пункти; 4) промислові підприємства, що перероблюють сільсько-господарську сировину (млини, цукроварні тощо); 5) залізниці, судноплавство та головні ґрунтові шляхи; 6) телеграфні та телефонні установки, крім окрцентрів.

      Карта-врізка № 1 на торговій карті демонструє усуспільнений (державний і кооперативний) та приватний товарообіг України, № 9 – експорт (без зернових культур), № 10 – її торгову мережу. На карті № 2 зазначено становище УСРР у роздрібному товарообігу на одного мешканця по економічних районах Радянського Союзу. Додаткові карти №№ 3-8, 11-18 характеризують виробництво та заготівлю продуктів сільського господарства.

Торгова карта Української Соціялістичної Радянської Республіки

Рис. 1. Титул, карти-врізки і легенда «Торгової карти Української Соціялістичної Радянської Республіки» 1929 р. (картограф Т. А. Скрипник)

      До карт-велетнів за розміром та об’ємом інформації відноситься також укладена техніком-картографом Т. А. Скрипником «Етнографічна мапа Української Соціялістичної Радянської Республіки» [9] (масштаб 1:750 000). Карта опрацьована за підсумками переписів 1897, 1920, 1922, 1923 рр., а також за звістками порайонного опису 1924 р. Адміністративні кордони подані на 1 серпня 1924 р., зазначено на ній також зміни у державних кордонах, межах губерній та округів, які відбулися до 1 березня 1925 р.

      Найпоширенішим для етнічних карт способом якісного фону (поділена на якісно однорідні ділянки зображувана територія зафарбовується відповідним кольором) подано національний склад населення України: превалюючим рожевим кольором позначені українці, іншими кольорами зображені осередки розселення росіян, німців, євреїв, греків, поляків, чехів, білорусів тощо. Пунсонами різного розміру нанесено міста (райосередки) та «декотрі залюднені пункти». Кольоровими сегментами у картодіаграмах зазначено національний склад міст.

      Географічні назви та термінологія на карті відображають самобутні риси тогочасного українського правопису: Озівське море, Гумань (Умань), Мелітопіль, Скадівськ, Конотіп, Лубні, губерніяльний, шоса (брукований шлях) тощо.

      Етнографічна карта доповнена таблицею національного складу УСРР, у якій станом на 1 березня 1925 р. подана загальна кількість населення, у сільській місцевості та у містах Харківщини, Волині, Донеччини, Катеринославщини, Київщини, Одещини, Поділля, Полтавщини і Чернігівщини.

      За даними районування на 1 червня 1926 р. подана «Адміністративна карта Вінницької округи на Поділлі» (масштаб 1:210 000) [13]. Територіально-адміністративна система округ (округів) УСРР проіснувала з початку 1923 р. до 1930 р. і була перехідною від губерній до областей. На вказаний на карті час до складу Вінницької округи входило 17 районів, які зазначені у списку з переліком сільських, селищних та міських рад. Карта виконана на підставі топографічної одноверстної карти «Губмеліозему» Подільского губземуправління і є картою-трафаретом, яка дає можливість викладати організацію та місцеперебування усіх галузей державного життя. Зокрема, на ній, крім адміністративних елементів змісту, подана дислокація культустанов Вінницької профспілки: клуби, будинок культури (у м. Вінниці), червоні кутки, хата-читальня (у с. Жорнище).

      Політико-адміністративні перетворення в Україні у кінці 1930-х років простежуються на адміністративних картах, які виготовив картограф Т. А. Скрипник за вказівками Народного комісаріату освіти (Наркомосу) УРСР. «Адміністративна карта Української Радянської Соціалістичної Республіки» [11] укладена, очевидно, після 3 червня 1938 р., оскільки нинішню Донецьку область на ній вже поділено на Сталінську та Ворошиловградську (Луганську) області. Адміністративна карта УРСР 1939 р. [12] містить новоутворені Сумську, Запорізьку та Кіровоградську області.

 

Висновок

      Детальний опис та введення у науковий обіг пласту карт території України з фонду НБУВ, створених картографом Т. А. Скрипником – завідувачем картографічною майстернею Українського науково-дослідного інституту географії та картографії, сприятиме активізації роботи з наповнення картографічного ресурсу електронної бібліотечної колекції «Україніка» і розкриття наукового потенціалу вітчизняної картографії.

      Рецензент – кандидат історичних наук, в. о. заступника генерального директора НБУВ Т. М. Коваль

 

Література:

  1. Завдання Українського географічного інституту й його видавництв // Зап. Укр. наук.-досл. ін-ту географії та картографії. Харків, 1928. Вип. 1. С. 14.

  2. Карти і плани в джерелознавчих студіях Лідії Пономаренко (з описами картографічних джерел Інституту рукопису НБУ імені В. І. Вернадського та додатком відомостей про карти і плани з історії України в російських архівних та рукописних зібраннях) / упоряд. Пивовар А. В. Київ, 2012. 668 с.

  3. Округи УСРР 1923–1930 рр. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Округи_УСРР_1923–1930.

  4. Сосса Р. І. Історія картографування території України: Підручник. Київ : Либідь, 2007. 336 с.

  5. Сосса Р. І. Картографування території України від найдавніших часів до 1941 р.: Бібліографічний покажчик. Київ: Інститут історії України НАН України; Книжкова палата України, 2007. 240 с.

  6. Шевчук С. М. Наукова школа Українського науково-дослідного інституту географії та картографії. Полтава: ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2013. С. 96, 110, 195, 213.

  7. НБУВ. Сектор картографічних видань, інв. № 1850.

  8. НБУВ. Сектор картографічних видань, інв. № 10938.

  9. НБУВ. Сектор картографічних видань, інв. №№ 13876, 17811, 17812, 17813.

  10. НБУВ. Сектор картографічних видань, інв. №№ 5655, 7905, 8017, 8642, 8643, 11797, 17381.

  11. НБУВ. Сектор картографічних видань, інв. №№ 171, 172.

  12. НБУВ. Сектор картографічних видань, інв. №№ 508 509, 4876, 7930, 7931, 8337.

  13. НБУВ. Сектор картографічних видань, інв. № 15183.

  14. НБУВ. Інститут рукопису (ф. 133, од. зб. 135, № 42).

 

Надійшла до редакції 17 жовтня 2018 р.

 
 

 
 
  +38 098-456-90-20
  +38 095-311-69-98
UkrNetMail logograd@ukr.net  
Gmail

inventlib@gmail.com

 

FBMessenger https://www.facebook.com/logograd FaceBook facebook.com/logograd  
Viber +38 098 456 90 20 linkedin.com/in/andrey-oreshchenko  
Telegram +38 098 456 90 20 Instagramm andrey_oreshchenko  
WhatsUp +38 098 456 90 20