УДК 528.52

Нестерчук І. К.

Житомирський національний аргоекологічний університет

Сільський зелений туризм Житомирської області

      В статті проаналізовано історію зародження та становлення сільського зеленого туризму на теренах Житомирської області. Кожна зелена садиба — це результат творчого та свідомого підходу до життя її господаря, який пропонує свої бачення на ключові моменти нашого життя: працю, здоров’я та безумовно відпочинок. Для більш насиченого відпочинку на природі в оригінальній атмосфері польського краю, господарі пропонують певний набір опцій в залежності від своїх можливостей та ваших потреб. Об’єднання цих досвідів дає можливість створити цікавий туристичний продукт свого регіону, який за певними ознаками завжди є впізнаним. Над створенням маршрутів господарям садиб допоможуть ГІС-технології, які ширше популяризують цікаві історичні місця навколо садиб, не витрачаючи зайві кошти на довгі переїзди.

      Ключові слова: сільський зелений туризм, Житомирська область, зелені садиби, туристські карти, сталий розвиток сільських територій.

      Вступ

      Сучасну туристичну індустрію можна з упевненістю назвати однією з провідних і найбільш динамічних галузей світового господарства, джерелом стабільних валютних надходжень, фактором, що сприяє підвищенню рівня зайнятості, зростанню престижу країни та розбудові її соціально-економічної інфраструктури.

      Постановка проблеми

      Щодо умов України — це перспективна ніша для діяльності, дуже слабко освоєна як плановий бізнес на туристському ринку, Ще, як це не дивно, вже починає привертати пильну увагу закордонних туроператорів. Розвиток особливо окремих регіонів, зокрема Житомирської області є перспективним для свідомого розвитку сільського зеленого туризму.

      Аналіз останніх публікацій ґрунтується на працях В. Киф’як, Р. Ладижевської, Л. Воронкової, Т. Дьорової, Я. Луцького, В. Федорченка, М. Костриці, С. Поповича, В. Обозного, В. Дехтяр, В. Корнієнко, В. Кулік, А. Мокляк. Доробки таких вчених, як І. Зорін, В. Квартальнов [6] розглядають загальне значення поняття «туристичні ресурси», науковці Б. Финогєєв [20], А. Молодецький [12], О. Любіцева [9] побіжно торкаються поняття «етнічні ресурси». Заслуговують на увагу дослідники-краєзнавці Житомирщини, такі відомі, як Г. Мокрицький, М. Костриця, В. Єршов, Л. Монастирецький, В. Шинкарук, П. Білоус, Р. Кондратюк, В. Білобровець, В. Вітренко, І. Ярмошик, М. Врублевський. Питання про можливості використання інформаційних технологій в сфері туризму висвітлені в ряді праць українських та зарубіжних вчених. Серед них – Г. Багієв, А. Виноградов, А. Дурович, В. Квартальнов, М. Морозов, С. Мельниченко, Є. Ромат, М. Скопень, Т. Ткаченко та інші [1,6,11, 13]. Наразі особлива увага приділяється розвитку внутрішнього, національного, туризму. У зв'язку з цим актуальними є характеристика існуючої в Житомирській області матеріально-технічної бази туризму і аналіз сучасного стану основних сегментів індустрії туризму регіону: транспортної мережі, підприємств готелів та ресторанів, різних туристських організацій, садиб сільського зеленого туризму з метою висвітлення в Інтернет мережі.

      Метою даної статті є історія зародження та становлення сільського зеленого туризму Житомирської області.

      Виклад матеріалу дослідження

      Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС для України відкрились нові можливості та перспективи у розширенні такого важливого напряму, як сільський зелений туризм. Його розвиток в державі нараховує уже близько 20 років. За цей час поняття «сільський зелений туризм» органічно вписалось у різні сфери суспільного життя: серед міських жителів та гостей України, які дедалі більше користуються гостинністю селян з метою відпочинку у сільській місцевості; у середовищі особистих селянських та фермерських господарств, які практикують надання відповідних послуг; у наукових колах, де досліджується і пропагується цей вид діяльності. Натомість для сільських територій в Україні це не так прибутково-комерційна діяльність, як соціально-економічне явище, що дає шанс відродити економіку села, зберегти його традиційні цінності та сільські громади.

      Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин на своєму засіданні 8 грудня 2015 р. розглянув проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про особисте селянське господарство» щодо розвитку сільського зеленого туризму».

      Послугами присадибного сільського зеленого туризму користуються переважно міські жителі середнього віку — від 25 до 45 років. Зазвичай вони мають власний бізнес, на відпочинок приїздять сім’ями. Їх приваблюють сільська тиша, мальовничі краєвиди, можливість пожити в сільській родині, налагодити контакти з новими людьми, споживати продукцію, яка вирощується в господарстві, познайомитися з традиціями та культурою певної місцевості.

      Тільки один європейський ринок сільського зеленого туризму, за оцінками Європейської Федерації Фермерського та Сільського Туризму (EuroGites), на сьогодні складає близько 2 млн. ліжко-місць. Український ринок потенційно здатний прийняти й розмістити на селі близько 150 тис. «зелених» туристів.

      Сільське населення регіону здатне отримувати реальні доходи у сфері сільського зеленого туризму від таких видів діяльності, як:

• організація туристичних маршрутів;

• облаштування й експлуатація стоянок для туристів;

• робота гідом чи екскурсоводом;

• транспортне обслуговування туристів;

• єгерська діяльність (полювання, аматорське та спортивне рибальство);

• прокат туристичного спорядження;

• послуги приймання та розміщення туристів;

• кулінарні послуги;

• підготовка культурних програм;

• народні промисли;

• виробництво та реалізація туристам екологічно чистих продуктів харчування тощо.

      Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, в цілому сіл, а також стимулює розвиток соціальної інфраструктури.

      Житомирщина є полі структурним регіоном, якому імпонує збереження культурних звичаїв та традицій через пропагування сільського зеленого туризму.

      Засновники екопростору «Тетерівський кіш», що знаходиться на березі річки Тетерів неподалеку від села Городське Коростишівського адміністративно-територіального району Житомирської області, подружня пара Ірина та Сергій Шевченки щоліта, готові прийняти на відпочинок, оздоровлення, фізичне та духовне зміцнення дітей та цілі родини. Діти мають можливість поєднати змістовний літній відпочинок та навчання різьбленню у бувалих майстрів-скульпторів, козацькі тренування та забави, фольклорний спів. Продемонструвати вміння дітей та дорослих ходити по битому склу та гарячому вугіллі, лежати на дошці з цвяхами. За давніми традиціями святкувати свято Івана Купала.

      Також у с. Городському Коростишівського адміністративно-територіального району є добре відома за межами області садиба – культурно-мистецький центр «Поліська хата» (рис. 1). Це відреставрована хатина ХІХ ст., інтер’єр якої відновлено максимально до відповідного періоду її побудови. Зібрані предмети старовини (рушники, скатертини, посуд, меблі) створюють атмосферу музею української хати. Саме тут часто організовуються ярмарки, фольклорні театралізовані народні свята, вечорниці, фестивалі, тематичні конференції, виставки майстрів народної творчості, художні виставки, пленери, презентації, семінари.

Рис. 1. Садиба – культурно-мистецький центр «Поліська хата»

      «Поліська хата» є одним із кращих центрів сільського зеленого туризму на Житомирщині. Культурно-мистецький центр «Поліська хата» заснований у 2008 р. Проект реалізує Житомирська обласна молодіжна творча спілка художників та мистецтвознавців за ініціативою художника Ю. Камишного. Архітектурний тип житла — трикамерний: комора + сіни + хата, що разом з прибудованим хлівом становить однорядну забудову (погонного типу) — «довгу хату», характерну будівлям кінця XIX ст.

      Садиба «Кіт Баюн і Кривенька Качечка» (рис. 2) розташована в с. Тетерівка Житомирського адміністративно-територіального району.

Рис. 2. Садиба «Кіт Баюн і Кривенька Качечка»

      На території знаходяться комфортабельні дерев’яні будинки з номерами. Інтер’єр виконаний в народному стилі з перевагами сучасності та з використанням натуральних матеріалів, які були привезені з Карпатських гір. На території садиби є лазня.

      Також гості мають змогу отримати такі послуги: прогулянка лісом, їзда на велосипедах, плавання на човні, риболовля, купання в озері, лазня, бочка на травах, номера для відпочинку, винний погреб.

      На території збудовані тандир та мангал, тому всі страви готуються виключно на дровах та на відкритому вогні. Поруч з хатою збудовано невеликий хлів, покритий очеретом. Обійстя оточено фруктовим садом.

      Послуги садиби:

• екскурсії для дітей, молоді, дорослих;

• піші та велосипедні прогулянки;

• поїздки на возі та санях;

• театралізовані народні свята та вечорниці у автентичному оформленні;

• майстер-класи з різних видів декоративно-прикладного мистецтва: писанкарство, вишивка, розпис по склу, художня обробка шкіри, декоративний розпис, витинанка тощо;

• пленери для художників, учнів та студентів художніх навчальних закладів;

• організація святкових дійств, родинних свят, корпоративів, пікніків;

• в хатині, впродовж усього року, може переночувати подружжя або компанія з 4-х — 6-ти осіб.

      «Володимирська садиба» сертифікована експертами «Спілки сприяння сільського зеленого туризму в Україні» («Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні»), має знак «Українська гостинна садиба» і третю найвищу категорію за способом розміщення. Відпочинок у селі Привороття Брусилівського району у приватній «Володимирській садибі» можуть дозволити сьогодні собі мешканці міст, які скучили за чистим повітрям.

      Така екоферма на Брусилівщині, наприклад, працює вже кілька років.

      Є два невеликі будинки — один на 4 людини, один на 5. І один будинок на 10 людей. У садибі є басейн 5 на 7 метрів. «Натуральні екологічно чисті продукти, приготовані на барбекю, повний релакс в бані на дровах допоможуть відчути спокій після шуму великого міста. Незабутні прогулянки по лісу по гриби та ягоди, запах лісових квітів і хвої дозволять відчути красу незайманої природи. Ще в добу міді територію навколо с. Привороття заселяли землеробсько-скотарські племена пізньої трипільської культури. Про це свідчать стародавні поховання, знайдені археологами в 60-х роках минулого століття недалеко від села Карабачина. А за півтора кілометри на захід від с. Привороття на хуторі Браженець півстоліття тому місцеві жителі, копаючи криниці, знаходили дерев’яні списи з металевими наконечниками, що вказує на те, що десь тут, поблизу, проживали племена ранньозалізного віку.

      За часів Київської Русі поблизу сучасного села Привороття могло розміщуватися й давньоруське поселення. На це вказує як стародавнє городище в недалеко розташованому від села в бік Коростишева в лісі, так і проходження сюдою «Старого шляху» – найдавнішої дороги з Києва на Волинь.

      У Житомирській області ще наявні такі сільські зелені садиби:

• «Шалє Софія» (Коростишівський р-н., с. Городське);

• «Сила» (Бердичівський р-н., с. Кустин);

• «Карпатське село» (Бердичівський р-н., с. Лісове);

• «Стара гребля» (Радомишльський р-н., с. Облитки);

• «Полісся» (Малинський р-н, с. Рудня-Вороб’ївська)

• «Лідія» (Володар-Волинський р-н., с. Кропивенка)

• «Над Случчю» (Любарський р-н., с. Гринівці (хутір Карань) (рис. 3).

Рис. 3. Сільські зелені садиби Житомирської області

      Існують різні форми реклами, різні способи її подачі: каталоги, буклети, листівки та візитні картки, путівники, оголошення в пресі, в Інтернеті, але найважливішим джерелом інформації є туристська карта.

      Туристська геоінформаційна система – програмно-апаратний комплекс, призначений для збору, управління, аналізу і, відображення просторово-розподіленої інформації про особливості руху туристського маршруту, ресторанно-готельні комплекси на шляху туристського трансферу, комплексу туристичних об'єктів. Іншими словами, підсистема аналізу – це те, заради чого й існує туристська ГІС.

      Основна ідея туристської ГІС – пов'язування даних на туристській карті з базами даних. У принципі, туристську ГІС можна розглядати як певне розширення концепції баз даних. У цьому змісті туристська ГІС у дійсності являє собою новий рівень і спосіб інтеграції і структурування інформації.

      Застосування туристських карт при аналізі має багаторічну історію. Однак, якщо раніше туристська карта зазвичай була кінцевим етапом у вигляді статичної ілюстрації, то на сучасному етапі, за допомогою туристичних ГІС, її можна використовувати для аналізу в реальному часі, інтерактивно формулюючи запити за усіма видами тематичних туристських характеристик існуючої туристської ГІС, і майже миттєво отримувати відповіді як у картографічній, так і табличній формах.

      Принципова відмінність туристської ГІС від туристських картографічних систем полягає в тому, що:

• по-перше, переборюються основні недоліки звичайних туристських паперових карт – їх статичність і обмежена ємність. Останніми роками, паперові туристські карти через їх перезавантаженість інформацією стають нечитабельними;

• по-друге, туристські ГІС як носії інформації дозволяють формулювати не тільки прямі запити: «від властивостей у таблиці – до об'єктів на туристській карті», але й зворотні: «від об'єктів на туристській карті – до властивостей об'єктів у таблиці”;

• по-третє, туристські ГІС забезпечують управління візуалізацією інформації, надаючи можливість виведення (на екран, тверду копію) тільки тих об'єктів або їх сукупностей, котрі цікавлять користувача на даний момент. У дійсності, виконується перехід від складних комплексних туристських картографічних технологій до серії взаємопов'язаних окремих туристських карт, який забезпечує кращу структурованість інформації, а отже, підвищується ефективність її обробки й аналізу;

• по-четверте, туристська ГІС не тільки відображає об'єкти на туристській карті, але й, на відміну від картографічної системи, дозволяє виділяти й аналізувати об'єкти та їх взаємні зв'язки на карті, тобто здійснювати просторовий аналіз.

      У туристській ГІС, за допомогою сучасних картографічних технологій туристська карта «оживає», стаючи дійсно динамічним об'єктом у змісті:

• змінюваності масштабу;

• перетворення картографічних проекцій;

• варіювання об'єктним складом;

• можливістю опитування через туристичну карту в режимі реального часу численні бази даних;

• зміни способу відображення об'єктів (колір, тип, лінія і т. ін.), серед них і визначення симвології через значення атрибутів, тобто синхронізації візуалізації зі змінами в базі даних;

• внесення будь-яких змін.

Кожний об‘єкт прив‘язано на зображенні, а сама туристська ГІС створена на базі спільного використання технологій ESRI ArcGIS, включаючи ArcSDE і ArcIMS. ArcIMS – це комплекс програмних засобів, орієнтований на роботу з геопросторовими даними в Internet. Система складається з клієнтського інтерфейсу та серверного рівня.

      Клієнтська частина ГІС реалізована засобами Internet браузерів. Клієнти обробляють тільки функції клієнтського інтерфейсу, а всі дані відправляють на ArcIMS сервер. Результати відпрацьовування запитів інтерпретуються браузером і відображається на екрані. Реалізовані такі функції: відображення об‘єктів, маршрутів, регіонів; переміщення по карті, зміна масштабу відображення; підключення та відключення даних до набору відображення; підключення космічних знімків для відображення; друк обраного фрагменту карти; відображення даних по окремому об‘єкту та детальної довідникової інформації; виконання просторових і атрибутивних запитів; вимірювання відстаней; можливість пошуку.

      Але це далеко неповний перелік можливостей системи, при необхідності він може бути легко розширений. Туристська ГІС створювалась в форматах шейп-файлів ArcGIS.

Висновки і перспективи дослідження

      Вважаємо, що створення туристських інформаційних систем на базі ГІС/ДЗЗ технологій з можливістю доступу в мережі Інтернет є перспективним варіантом використання ГІС в сфері туризму. Зростаючий у нашому суспільстві попит на довідкову інформацію не задовольняється повною мірою паперовими виданнями й електронними довідниками в Інтернет. Основний недолік цих ресурсів – відірваність даних, які описують об'єкт, від його географічного положення, що значно звужує область їхнього використання. Довідково-інформаційна система в Інтернет з картографічним інтерфейсом здатна поєднувати в собі всі переваги ГІС й Інтернет-довідника й служити для комп'ютеризованої частини населення оптимальною формою довідкової системи. Використання таких систем дає змогу отримувати найбільш об’єктивну інформацію та набагато точніше орієнтуватися на місцевості. Також у туристському картографуванні використовується продукт Delta Digitals. Аналізуючи стан та враховуючи просторовий аспект туризму, дуже перспективним є застосування сучасних Web\ГІС технологій. Найбільший ефект від їх застосування може бути досягнутий в наступних видах туристської діяльності:

1. Створення туристських Web-продуктів, зокрема, Національного туристського Web-порталу, туристських Web-сайтів в регіонах, Web-сторінок туристських об’єктів, зокрема садиб сільського зеленого туризму

2. Створення та ведення кадастру туристсько-рекреаційних ресурсів.

3. Створення різноманітних геоінформаційних систем туристського призначення. Це можуть бути ГІС туристської інфраструктури на різних рівнях (національному, регіональному, місцевому), ГІС для туристських центрів, ГІС курортів, ГІС окремих туристських об’єктів, маршрутів, ГІС туристської інфраструктури автомагістралей, великих міст тощо.

4. Моніторинг рекреаційно-туристських територій засобами ГІС і дистанційного зондування. Здійснення моніторингу, особливо навколо курортів державного і місцевого значення, контроль за використанням природних лікувальних ресурсів, за забудовою всередині курортних зон.

      Одним із засобів втілення даних проектів є інформатизація ринку туристських послуг на базі телекомунікаційних і географічних інформаційних систем, що використовуються в провідних країнах світу. Для створення туристсько-орієнтованих ГІС потрібно об’єднати зусилля всіх зацікавлених сторін, це необхідно для створення відповідної бази даних, постійної підтримки її актуальності і відповідності дійсності.

      Рецензент – кандидат географічних наук А. В. Орещенко

      Література:

1. Віртуальна подорож або Web-камери в Інтернеті // ПіК. 1999. № 20. С. 47.

2. Гнатишин А. В. С. Косенко і культурно-мистецькі традиції Волині-Житомирщини // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції до 100-річчя муз. училища ім. В. С. Косенка (24-26 берез. 2005 р.) / Ред.-упор. Н. І. Качоровська, П. Х. Даценко. – Житомир, 2005. 128 с.

3. Голіков А. П. Олійник Я. Б., Степаненко А. П. Вступ до економічної та соціальної географії: підручник. К. : Либідь, 1996. 320 с.

4. Добреньков В. И., Кравченко А. И. Фундаментальная социология: В 15 т. Т.11: Культура и религия. М. : ИНФРА-М, 2007. С. 346-347.

5. Зорин И. В., Квартальнов В. А. Туристский терминологичес-кий словарь. М. : Советский спорт, 1999. – 664 с.

6. Квартальнов В. А. Туризм: Учебник. М. : Финансы и статис-тика, 2004. 320 с.

7. Ковалюк Р. Українська мандрівка в Галичині у ХІХ ст. // З історії вітчизняного туризму : зб. наук. ст. К. : ТОВ «Час пік», 1997. С. 32-37.

8. Кухаренко Ю. В. Первобытные памятники Полесья. М.-Л. : Наука, 1962. 24 с.

9. Любіцева О. О., Панкова Є. В., Стафійчук В. І. Туристичні ресурси України. К. : Альтерпрес, 2007. 369 с.

10. Матвєєва Л. Л. Культурологія: курс лекцій: навч. посібник. К. : Либідь, 2005. С. 484.

11. Мельниченко С. В. Інформаційні технології в туризмі: теорія, методологія, практика: Монографія. К. : Київ. нац. торг. -екон. ун-т, 2008. 493 с.

12. Молодецький А. Е. Історико-культурні ресурси в’їзного етнічного туризму у Північно-Західному Причорномор’ї // Туристично-краєзнавчі дослідження. 2004. Випуск 5. С. 106-113.

13. Морозов М. А. Информационные технологии в социально-культурном сервисе и туризме. Оргтехника: Учебник (5-е издание). М. : Академия, 2004. 240 с.

14. Орлова М. Л. Ресурси етнічного туризму регіону: суспільно-географічна оцінка (на матеріалах Одеської області): дис. … канд. наук: 11.00.02. Одеса, 2009. 251 с.

15. Пархоменко Т. С. Антропологія туризму // Філософія туризму : Навчальний посібник. К. : Кондор, 2004. С. 57-65.

16. Погребецький М. Туризм та подорожі. Київ-Львів, 1948. 196 с.

17. Світловський О. Т. Основи етнодемографії. Глухів : РВВ ГДПУ, 2006. С.16.

18. Стафійчук В. І. Рекреалогія: навч. посіб. К. : Альтерпрес, 2006. 264 с.

19. Федорченко В. К., Мініч І. М. Туристський словник-довідник. К. : Дніпро, 2000. 154 с.

20. Финогеев Б. Л., Шостка В. И. Предпосылки и перспективы развития этнического туризма в Крыму // Туристично-краєзнавчі дослідження. Випуск 1. Частина перша. К. : КМ-Трейдінг, 1998. С. 95-107.

21. Хвостенко С. Туризм на Україні. К. : Здоров’я, 1976. 120 с.

22. Husserl Е. Vorlesungen iiber Ethik und Wertlehre 1908-1914 // Gesammelte Werke. Bd. XXVIII. Dordrecht, 1988.

23. Kolberg O. Dziela wszystkie. Warszawa, 1968 . V. 52. 571 s.

24. Michelin-starred restaurants – the Michelin Guide / France restaurants. [Electronic resource]. – Access regime: http://www.Viamichelin .com/uploads/2013/redguidefrance.pdf.

25. Moszynski K. Polesie Wschodnie. Materialy etnograficzne z wschodnie czesci b. Powiaty mozyrskiego oraz z powiatyrzeczyckiego . – Warszawa: Wydawnictvwo Kasy im. Mianowskiego,1927. 328 s.

26. Pesme J. O. Belis-Bergouignan M. C., Corade N. Strategic operations and concentration in the Bordeaux-Aquitaine region // International Journal of Wine Business Research. 2010. Vol. 22. № 3. P. 22?31.

27. Scarpato R. Gastronomy Studies in Search of Hospitality. School of Tourism and Hospitality, La Trobe University, Australia // Journal of Hospitality and Tourism Management. Editors: Ass. Prof. Brent W. Ritchie, Prof. M. Deery. 2002. Volume 9. Number 2. p. 12.

28. Rickert H. System der Philosophie. Erster Teil: Allge- meine Grundlegung der Philosophie. Tubingen, 1921.

29. Xose A. Armesto Lopez & Belen Gomez Martin. Tourism and quality agrо-food products: an opportunity for the spanish countryside [Electronic resource] / Territorial Scenarios and Visions for Europe. Royal Dutch Geographical Society KNAG. 2006. p.177. Mode of access: http://www.et2050.

      Надійшла до редакції 1 листопада 2017 р.

inventlib@gmail.com